Минулого тижня Кабінет міністрів України схвалив Національний план з відновлюваної енергетики до 2030 року. Згідно з ним, частка "зеленої" генерації має досягти 27% у загальному енергобалансі.
РБК-Україна наводить головне з національного плану-2030.
Зміст
- Навіщо потрібний план та на які цифри мають намір вийти
- Наскільки хочуть збільшити генерацію на об'єктах "зеленої енергетики"
- Що зміниться для транспорту і до чого тут водень та біометан
Навіщо потрібний план та на які цифри мають намір вийти
Україна визначила мету до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35% порівняно з 1990 роком. А розвиток відновлюваних джерел енергії відзначається серед основних заходів досягнення цього показника.
Збройна агресія Росії проти України має значний негативний вплив на енергетичну галузь. Ракетні удари та атаки дронів на об'єкти критичної енергетичної інфраструктури призвели до дефіциту генерації та мережевих обмежень. Крім того, повномасштабна війна вплинула на "зелену" енергетику.
Станом на початок 2022 року загальний обсяг "зелених" потужностей складав понад 9,5 ГВт. На сьогодні російська сторона окупувала близько 25% таких потужностей. Особливо складна ситуація з вітровими електростанціями – 75% або близько 1,25 ГВт розташовані на непідконтрольних територіях Херсонської та Запорізької областей. Також під окупацією близько 14% сонячних електростанцій на понад 0,6 ГВт.
Але навіть у таких умовах частка відновлюваних джерел залишається значною. У 2023 році близько 10% електроенергії вироблялося на сонячних та вітрових станціях. З урахуванням великих гідроелектростанцій частка "зеленої" енергії досягла 20,3% (більше, ніж у довоєнний період).
Протягом 2022-2023 років Україна додала понад 650 МВт нових потужностей відновлюваної енергетики, з яких 371 МВт – сонячні, 227 МВт – вітрові станції, 50 МВт – об'єкти біоенергетики (біомаса та біогаз), 1 МВт – малі гідроелектростанції.
Водночас розвиток відновлюваної енергетики має забезпечуватись з урахуванням цілей та підходів, визначених Євросоюзом, у тому числі шляхом імплементації законодавства ЄС у цій сфері. Наприкінці 2021 року Україна взяла зобов'язання щодо четвертого енергетичного пакету "Чиста енергія для європейців", а в жовтні минулого року Євросоюз схвалив оновлену Директиву RED III. З урахуванням майбутнього вступу до блоку Україна також має імплементувати її положення.
Минулого тижня Кабінет міністрів затвердив Національний план дій до 2030 року та план заходів щодо його виконання.
"Документ чітко корелюється з європейськими нормами та стандартами. Він спрямований на те, щоб до 2030 року довести частку "зеленої" енергетики у валовому кінцевому споживанні до 27%", – повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль.
За його словами, план передбачає 38 заходів, індикатори виконання та визначає відповідальних. Як уточнюють у Міністерстві енергетики, це одне із найважливіших рішень для розвитку розподіленої генерації. Згідно з планом, частка відновлюваних джерел у кінцевому споживанні до 2030 року становитиме 27%: у системах тепло- та холодопостачання – 33%; у виробництві електроенергії – 29%; у транспортному секторі – 17%.
Наскільки хочуть збільшити генерацію на об'єктах "зеленої енергетики"
Постійні атаки на енергосистему України та втрата значної частини маневреної генерації порушило питання перегляду підходів до майбутньої трансформації енергетичного сектору, зокрема розвитку об'єктів відновлюваної енергетики.
До 2022 року переважна більшість – близько 60% – об'єктів відновлюваної енергетики було збудовано у п'яти південних областях: Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська. У наступні 10 років пріоритет має надаватися енергодефіцитним регіонам із недостатньо розвиненими "зеленими" потужностями.
Пріоритетність у конкретних регіонах визначатиметься щороку. Планується, що виробництво електроенергії з відновлюваних джерел енергії збільшиться майже до 44 тисяч ГВт*год до 2030 року .
- Мала гідроенергетика
На початок 2024 року потужність об'єктів малої гідроенергетики (менше 10 МВт) складала 193 МВт. Через незначну питому вагу в загальному енергобалансі мала гідроенергетика не може істотно впливати на структуру енергозабезпечення. Але природний потенціал розвитку на сьогодні не реалізовано повною мірою.
В Україні є великий потенціал використання ресурсів малих річок, зокрема у західних регіонах. З їхньою допомогою можна досягти значної економії ресурсів, причому розвиток малої гідроенергетики сприятиме децентралізованій генерації. Це дозволить вирішити низку проблем віддалених сільських районів та підвищити стійкість загальної енергосистеми.
Мікро-, міні- та малі гідроелектростанції можуть стати потужною основою енергозабезпечення регіонів західної частини України.
- Сонячна енергетика
Сонячні панелі можуть ефективно експлуатуватися протягом усього року, але з найбільшим ефектом – з квітня по жовтень у південних регіонах та з травня по вересень у північних. Сонячна енергетика в Україні розвивається найшвидшими темпами. Встановлена потужність СЕС початку 2024 року становить 7,3 ГВт або майже 90% загальної потужності об'єктів "зеленої" енергетики.
Передбачається помірне зростання кількості сонячних електростанцій, у тому числі у приватних домогосподарствах. Планується, що виробництво електроенергії може бути збільшено майже до 13,5 тисяч ГВт*год до 2030 року (загальною потужністю 12,2 ГВт, з яких 7,2 ГВт виробників та 5 ГВт активних споживачів).
- Вітрова енергетика
Найбільш перспективні регіони – південні та південно-східні, де середня швидкість на висоті сучасних установок досягає 7 метрів за секунду та вище. На початок 2024 року потужність вітрових станцій становила 512 МВт (без об'єктів на окупованих територіях). За період повномасштабного вторгнення втрачено близько 1,4 ГВт.
Перевага вітрових електростанцій – досить рівномірний профіль генерації протягом року та вищий коефіцієнт потужності взимку, що є актуальним в умовах зростання споживання електроенергії в опалювальний період.
Існуючі об'єкти побудовано землі. Водночас є значний потенціал розвитку морської вітроенергетики на мілководних територіях великих акваторій – Азовського та Чорного морів, затоки Сиваш, водосховищ Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, лиманів. На сьогодні цей потенціал не використовується.
На основі європейського досвіду в Україні може бути збільшено виробництво електроенергії шляхом використання потужніших установок та введення в експлуатацію нових потужностей наземних станцій майже до 17,5 тисяч ГВт*год до 2030 року (загальною потужністю 6,2 ГВт). Генерація на морських станціях прогнозується лише на рівні до 271 ГВт*ч (загальна потужність 100 МВт).
Детальніше про ситуацію читайте у матеріалі "Сила вітру. Що з вітровою енергетикою в Україні та топ-5 найпотужніших станцій" .
- Біоенергетика
Найбільший енергетичний потенціал в Україні мають такі види біомаси, як сільськогосподарські залишки (утворені у процесі збирання врожаю, при переробці на підприємствах, гній) та енергетичні рослини (для отримання жорсткого біопалива та біогазу).
На початок 2024 року потужність об'єктів електроенергетики з використанням біомаси та біогазу становила майже 320 МВт. Одним із шляхів розвитку біогазових технологій є виробництво біогазу із побутових відходів, яких щорічно утворюється близько 10 млн тонн. На сьогодні у країні майже 5,5 тисяч звалищ, найбільше у Вінницькій, Полтавській та Чернігівській областях.
З урахуванням європейського досвіду із впровадження біоенергетичних установок та схожого потенціалу в Україні шляхом будівництва та запуску нових потужностей генерації виробництво електроенергії з біомаси може бути збільшено до 3 850 ГВт*год до 2030 року (загальною потужністю близько 876 МВт).
- Геотермальна енергетика
Тут темпи нарощування потужностей набагато повільніші. Це пояснюється високими початковими капітальними вкладеннями, які включають не лише витрати на устаткування, але й на бурильні роботи.
Найбільш сприятливі геотермічні умови склалися у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Херсонській та Одеській областях. А найбільший розвиток отримав напрямок використання тепла верхніх шарів Землі за допомогою теплових насосів.
В Україні достатньо геотермальних родовищ з високим температурним потенціалом від +120 до +180, що дозволяє використовувати геотермальне тепло для виробництва електроенергії. З урахуванням поточної ситуації, умов та потенціалу прогнозується нарощування такої генерації до 210 ГВт*год до 2030 року (загальною потужністю 40 МВт).
Що зміниться для транспорту і до чого тут водень та біометан
Наразі в Україні зростають темпи переходу на електричний транспорт. На початок 2024 року було зареєстровано понад 98 тисяч електромобілів та близько 28 000 гібридів.
Розвитку галузі сприяли зміни до Податкового та Митного кодексів, які набули чинності з 1 січня 2022 року. Зміни передбачають скасування ПДВ та мит на ввезення електромобілів та нових авто, що працюють на зрідженому газі чи біогазі до 1 січня 2026 року; на товари для виробництва таких транспортних засобів, трамвайних та вагонів метро до 1 січня 2031 року; звільнення від податку на прибуток виробників таких транспортних засобів, електродвигунів, літій-іонних (літій-полімерних) акумуляторів, зарядних пристроїв – до 21 грудня 2035 року.
Згідно з планом, на автобусних маршрутах у містах з населенням понад 250 000 осіб кількість електробусів або автобусів на стиснутому/зрідженому газі, біогазі та водневому паливі має становити не менше 25% на 1 січня 2030 року та не менше 50% на 1 січня 2033 року.
До перевезень на маршрутах у містах районного та обласного значення з 1 січня 2036 року допускатимуться виключно електробуси та автобуси на стиснутому/зрідженому газі чи біогазі, або автобуси з водневим паливним елементом.
Важливим елементом для такого переходу стане сприяння розвитку сфери використання зниженого газу (LNG), стиснутого природного газу (CNG), їх біологічних аналогів та відновлювального водню.
Біометан може використовуватися для прямого заміщення природного газу під час виробництва теплової та електричної енергії. У транспортному секторі може бути замінником дизеля, бензину, LNG і CNG. Розвиток ринку біометану та можливість експорту до ЄС розглядається як важливий елемент як для України, яка перебуває в умовах війни та енергетичного терору РФ, так і для Європи, яка переглядає питання поставок енергоносіїв.
План Єврокомісії щодо відмови від російського газу передбачає виробництво 35 млрд кубів біометану на рік до 2030 року. Потенційно Україна може забезпечити до 20% європейських потреб, а сумарний потенціал виробництва біогазу/біометану в країні становить 21,8 млрд кубів на рік.
Відновлюваний водень – новий перспективний розвиток відновлюваної енергетики. За розрахунками Національної академії наук, можливий обсяг виробництва з використанням енергії вітру та сонця становить майже 45 000 тонн водню на рік.
Докладніше про цей напрям читайте у матеріалі "Енергія з води. Що таке "зелений" водень та як його хочуть виробляти в Україні" .
При підготовці тексту використовувалися: заяви прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, повідомлення Міністерства енергетики, текст Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.