Ізраїль заявив, що відкликає своїх дипломатів із Туреччини через “дедалі різкіші заяви” з боку Анкари. Це оголошення з'явилося після виступу президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана на пропалестинському мітингу у Стамбулі, де він назвав Ізраїль “воєнним злочинцем” та звинуватив Захід у війні між Ізраїлем і ХАМАСом.
Як можуть вплинути такі заяви на стосунки зокрема Туреччини і США у коментарі Голосу Америки проаналізувала Євгенія Габер, старша дослідниця Atlantic Council.
Гучні заяви – старт виборчої кампанії
“Заяви Ердогана орієнтовані здебільшого на внутрішню аудиторію, – каже експертка, – принаймні, його виступи на цьому мітингу, тональність цих заяв – це те, що хоче чути націоналістичний виборець самого Ердогана”.
Габер пов'язує промову Ердогана із наближенням турецьких місцевих виборів, що відбудуться у країні навесні 2024 року.
“У Туреччині дуже важливо, хто контролює найбільші мегаполіси – Анкару, Стамбул та інші, зараз вони в руках опозиції, тож партії Ердогана потрібно вигравати ці вибори. А зараз немає економічного підґрунтя чи якихось інших великих досягнень, які б допомогли різко наростити рейтинги”, – пояснює внутрішню ситуацію у турецькій політиці Габер.
Тому, з її слів, “підігрівання ситуації всередині країни” коштом гучних заяв на багатотисячних мітингах може сприяти певній мобілізації ядра виборчого електорату Ердогана”.
Затьмарити Ататюрка, творця світської Туреччини
Другою причиною подій у Туреччині експертка називає саме час проведення мітингу. У Туреччині у ці дні святкують сторіччя з дня заснування республіки і ключовою фігурою, яка мала б бути в центрі усіх святкувань сьогодні, є Мустафа Кемаль Ататюрк.
Натомість офіційна Туреччина робить усе можливе, щоб йшлося менше про проєвропейського Ататюрка, який для багатьох турків є національним героєм, а більше про президента Ердогана.
Офіційні святкові заходи, каже Євгенія Габер, проводяться в резиденції останнього султана Османської імперії, а не в палаці Долмабахче, де провів свої останні роки життя Ататюрк. Тоді як саме він, як відомо, припинив існування султанату у країні свого часу.
Не запрошено і великої кількості західних лідерів, на відміну від інших заходів, які люблять проводити в Туреччині достатньо масштабно. “З одного боку, це саме через траур за втратами цивільних у Палестині та Ізраїлі та є проявом солідарності, але це також можливість не акцентувати увагу на святкування сторіччя спадщини Ататюрка”, – пояснює Габер.
Припущення експертки підтверджують і оцінки подій всередині Туреччини від інших оглядачів. Так, Сюзан Фрейзер із Associated Press пише, що заходи до 100-річчя створення сучасної світської республіки на руїнах Османської імперії організовані стримано нібито через недавній руйнівний землетрус, внаслідок якого загинуло 50 000 людей, однак масштаб заходів "викликав тривогу серед багатьох у Туреччині, які вважають, що уряд Ердогана намагається підірвати спадщину батька-засновника республіки Мустафи Кемаля Ататюрка".
"Вони бачать відсутність помпезності та фанфар як спробу уряду, що має коріння в ісламському русі Туреччини, стерти пам’ять про Ататюрка", – пише АР.
"Ердоган хоче, щоб Туреччина стала [країною], яка приймає цінності Ердогана, яка є соціально консервативною, не обов’язково частиною Заходу, а також, я б сказав, відіграє значну роль для ісламу від освіти до державної політики», – сказав Сонер Чагаптай, експерт з питань Туреччини Вашингтонського інституту та автор книг про Ердогана.
За інформацію АР, офіційні заходи у Туреччині зараз часто починаються з молитов. Управління у справах релігій отримало потужний бюджет, що перевершує фінансування більшості інших міністерств. Кількість релігійних шкіл зросла відповідно до заявленої мети Ердогана створити «благочестиве покоління».
Зростання конкуренції Туреччина-Катар
Щодо впливу заяв на ситуацію на Близькому Сході, то для Туреччини звинувачувати Ізраїль та Сполучені Штати зараз “політично набагато вигідніше і прагматичніше, ніж власне якимось чином долучатися до врегулювання цього конфлікту”, вважає Габер.
Як повідомляв Голос Америки, раніше президент Ердоган бачив себе у ролі регіонального лідера та посередника, миротворця у конфлікті між ХАМАСом та Ізраїлем. Цим, каже Габер, пояснюється його виважена позиція на початку, коли він “не одразу пішов ва-банк з підтримкою Палестини” і певний час від нього лунала стримана риторика.
Та це змінилося, “коли стало зрозуміло, що не буде результатів таких дипломатичних ініціатив Туреччини, а лідерство в цьому питанні перебрав на себе Катар, де перебуває і частина керівництва ХАМАСу, і котрому легше виходити на контакт з Ізраїлем”, каже експертка.
Туреччині, у намаганні відігравати ключову роль, залишається виголошувати гучні заяви – про необхідність там реформувати ООН, про несправедливість, про гуманітарну кризу в Палестині тощо.
“Тому я не очікую прямого втручання Туреччини в конфлікт найближчим часом, – каже Євгенія Габор. – Я очікую зростання конкуренції між Туреччиною і Катаром на дипломатичному полі і гуманітарних ініціатив, переговорів, зокрема зі звільнення заручників”.
США-Туреччина: справи "як зазвичай"
Щодо турецько-американських відносин, то, як нагадує експертка, вони ніколи не були простими, “але в Сполучених Штатах звикли відділяти те, що говорить Ердоган від того, що насправді робить керівництво Туреччини”.
Крім того, є прагнення “просто не звертати на цю увагу і вести справи як зазвичай”, так само, як і в Туреччині є розуміння, що після мітингів наступає час, коли потрібно вирішувати конкретні питання з Вашингтоном, каже Габер.
Туреччина зацікавлена в поставках F16 і модернізаційних пакетів до них та зараз розблоковує членство Швеції в НАТО, відповідний протокол Ердоганом уже підписано.
“Тобто з одного боку ми бачимо критику заходу, а з іншого боку – кроки назустріч партнерам по НАТО, тому що Туреччина хоче бути певною у підтримці з боку своїх союзників у разі зростання небезпеки – з боку Ірану, Росії в Чорному морі чи інших потенційних суперників Туреччини”, – каже дослідниця.
Тому, вважає вона, турецькі заяви слід більше розглядати у внутрішньополітичному контексті та з огляду на час, коли це відбувається – напередодні виборів та перед 100-річчям республіки.
“Це очевидно не покращить відносини зі Сполученими Штатами, але не думаю, що водночас справа піде далі усних заяв”, – підсумувала Євгенія Габер.
Як повідомляв Голос Америки, Туреччина вважає бойове угруповання ХАМАС (визнане терористичною організацією у Ізраїлі, США та ЄС) “групою, що бореться за визволення своїх земель і народу”.
Раніше цього тижня міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан зустрівся з лідером ХАМАСу Ісмаїлом Ханіє в Катарі, нагадує інформагенція АР.
Туреччина та Ізраїль призначили послів у своїх країнах минулого року, відкривши нову сторінку в дипломатичних відносинах після років напруженості. У 2018 році Туреччина відкликала свого посла з Ізраїлю та видворила ізраїльського посла на знак протесту проти вбивства десятків палестинців ізраїльськими обстрілами під час протестів уздовж Смуги Гази.