Після жорстокого вторгнення бойовиків ХАМАСу на територію Ізраїлю мережу інтернет вчергове заповнили жорстокі відео із сценами насильства та вбивств – практично “у прямому ефірі”. Як свідчить видання NPR, і реальні, і фейкові пропагандистські відео ХАМАС активно поширює через мережу Телеграм.
Ще одна платформа, що лідирує за поширенням подібного контенту – мережа Х (колишній Twitter), де, нагадує NPR, новим власником Ілоном Маском було звільнено значний штат безпекової команди та фахівців із модерації вмісту.
Натомість Брайан Фішман, провідний дослідник Центру боротьби з тероризмом Військової академії Сполучених Штатів застерігає, що без надійних команд модераторів вмісту відео з кадрами насильства можуть заполонити інформаційний простір, хоча “ідеального остаточного вирішення проблем” не існує, оскільки “Інтернет з’єднує все, що відбувається”.
"Прямий ефір" – особливість сучасних воєн
Відео з насильством взагалі є визначальною ознакою сучасних воєн, як доводить протистояння Ізраїлю із ХАМАСом та війни Росії проти України, пише видання Washington Post.
Обидві війни наповнили мережу жахливим вмістом, зокрема, наприклад, нещодавніми кадрами, де із гвинтівок розстрілюють людей, що пливуть у воді.
Крім того, у Телеграмі військове крило ХАМАС опублікувало відео тренувань до бою, а також зйомки кривавих сутичок, гранатометних атак і вбитих ізраїльських солдатів. Військовий представник ХАМАСу також пообіцяв транслювати онлайн страти заручників.
“Раніше такі кадри поширювалися в основному в темних і хворобливих куточках Інтернету, прихованих від випадкових глядачів. Але військово-морське відео потрапило в канали соціальних мереж і дискусійні форуми, включно з 1,6 мільйонами підписників каналу Reddit/CombatFootage, де це була тільки одна з десятків сцен насильства, опублікованих того дня”, – пише WP.
Глобальна аудиторія глядачів поділяється на людей, які не готові бачити вбивства і жорстокість у прямому ефірі і на людей, які навпаки “надто бажають” бачити подібне, наголошує видання.
А бойовики використовують мобільні телефони та камери GoPro (і у подальшому – соцмережі) для запису та прямої трансляції кадрів – або для цілей військової стратегії, або для пропаганди.
Дезінформація і "мікрофон" для бойовиків
“Згубний і отруйний шквал міфів і дезінформації заполонив інтернет-простір Америки, яка мали 250-річний досвід у сфері демократії, свободи слова, здорових ЗМІ тощо, а як щодо інших держав, які не мали такого досвіду? Ось це мене непокоїть”, – розповів у подкасті про "озброння" соцмереж Пітер Сінгер, професор Університету штату Арізона.
Сінгер вивчав засилля жорстоких відео від ІДІЛ на початку ери соцмереж. Але досі уряди не змогли запропонувати дієвих механізмів щодо обмеження подібного вмісту у публічному медіа просторі.
Понад те, Міністерство закордонних справ Ізраїлю свідомо застосувало тактику поширення вражаючого контенту війни “щоб розлютити західну аудиторію” проти тероризму, а представники українського уряду публікували фотографії та відео полонених і вбитих російських солдатів у Telegram, Twitter і YouTube, “сподіваючись розпалити протести росіян проти людських втрат війни”, стверджує WP.
Травма свідка: війна ранить навіть через екран
Натомість для багатьох людей, які перебувають далеко від поля бою, ризик раптової появи таких відео на вебсайтах із автоматичним відтворенням або в стрічках соціальних мереж може спровокувати серйозні психологічні проблеми.
Як писав Голос Америки, так звана “травма свідка” набувається від самого лише споглядання травматичних ситуацій. Це те, що може трапитися з людиною, навіть якщо вона не поруч з подією, а споглядає її через екран.
І хоча ці враження не є “реальні”, цілком реальними можуть стати симптоми, що є безпосередньо у жертв війни та у “глядачів” цієї війни “онлайн”.
"Це може допомогти стороні, проти якої ви налаштовані"
Відео з воєн неодноразово використовували і раніше. Так, приголомшливі зображення битв і масових вбивств, які транслювали в телевізійних новинах, допомогли мобілізувати американців проти війни у В’єтнамі. А циклічні відеозаписи як літаки врізаються у вежі Всесвітнього торгового центру 11 вересня 2001 року ознаменували поворотний момент для загальної аудиторії.
Так само діяли кадри журналістів, які працювали з американськими військовими в Іраку та Афганістані – щоб “посіяти жах і спровокувати надмірну емоційну реакцію, яка могла розлютити глядачів, розгорнути конфлікт або зіграти на руку нападникам”, коментує Washington Post Аманда Роджерс, наукова співробітниця аналітичного центру Century Foundation, яка вивчає екстремізм та пропаганду.