Понад 40 провідних американських експертів і лідерів у сфері безпеки та колишніх посадовців звернулися до президента США із закликом змінити американську політику щодо України з метою допомогти їй перемогти у війні з Росією, а також окреслити чітку перспективу членства України в НАТО на наступному саміті альянсу у Вашингтоні 9-11 липня 2024 року.
Про це розповіли учасники групи експертів на Київському Безпековому Форуму, організованому Атлантичною Радою спільно з Фондом Арсенія Яценюка “Відкрий Україну”.
Представляючи звернення під назвою “Сміливий порядок денний Саміту НАТО у Вашингтоні у 2024 році”, колишній посол США в Україні Джон Гербст зазначив, що наразі альянс та споріднені з ним демократичні країни стоять перед викликом “агресивної зовнішньої політики Кремля”, а відтак допомога Україні не є “філантропією”, а радше “розумною інвестицією для захисту американських інтересів”.
Відтак, для подолання цього виклику необхідні дві ключові речі – перемога України у війні та забезпечення миру після того.
Своєю чергою, інший учасник форуму й підписант звернення, американський генерал Даглас Люте, пояснив, що для перемоги України у війні необхідно кардинальним чином змінити динаміку допомоги для критичного збільшення українських військових можливостей.
На його думку, дотепер Україні давали достатньо зброї, “щоб не програти, але недостатньо, щоб перемогти”. Натомість теперішнє звернення пропонує змінити цей підхід й надати Україні адекватне озброєння для того, щоб поставити під загрозу російські авіабази та військово-морські бази, звідки здійснюються удари по Україні – адже, Люте вважає, що настав час “покінчити зі священністю всередині Росії для військових локацій, з яких здійснюються напади на Україну”. Цей “не поступовий” підхід буде контрастувати з теперішнім способом надання військової підтримки Україні.
Щодо забезпечення тривалого миру, третій учасник форуму посол Александр Вершбоу, зауважив, що для цього необхідно розпочати процес руху України до членства в НАТО, яке буде “єдиною надійною гарантією безпеки України”.
З цієї точки зору, саміт у Вільнюсі став “втраченою можливістю”, попри правильну риторику, і наразі є потреба визначити конкретні кроки до українського членства в альянсі.
Якщо війна в Україні закінчиться до саміту НАТО у липні 2024 року, процес її приєднання до альянсу може бути подібний до того, який було використано у випадку Фінляндії та Швеції.
Однак, імовірне продовження війни не повинно стати перепоною для початку процесу приєднання, адже це надасть Росії фактичне право вето щодо рішень про розширення альянсу. Відтак, вважає Вершбоу, переговори про вступ можуть початися, хоч і остаточне приєднання може відбутися згодом, без зазначення конкретних термінів. Інший можливий варіант для розгляду – це приєднання з урахуванням того, що стаття 5 договору НАТО, яка обумовлює колективну безпеку альянсу, може бути застосована лише до тієї частини території України, яка перебуває під українським контролем.
У будь-якому випадку, як зазначено у зверненні, “саміт НАТО та підготовка до нього дають можливість для керівництва США протистояти цій небезпеці [агресії Росії], вживаючи заходів, щоб надати Україні засоби для перемоги у війні та визначаючи чіткий шлях для членства України в НАТО”.