Шляхи реалізації Формули миру президента Зеленського, використання активів російських олігархів для відбудови України та покарання Росії за воєнні злочини та злочини проти людяності. Ці та інші питання генеральний прокурор України Андрій Костін обговорив під час низки зустрічей у Вашингтоні.
Зокрема він зустрівся із міністром юстиції США Мерріком Ґарлендом, американськими посадовцями та юристами, які допомагають Києву у розслідуванні воєнних злочинів.
В ексклюзивному інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус генпрокурор розповів про співпрацю зі США у притягненні росіян до відповідальності за агресію проти України, доведенні злочину геноциду проти українського народу, а також про те, коли Україна зможе ратифікувати Римський статут, що лежить в основі діяльності Міжнародного кримінального суду.
Марія Прус, Голос Америки: Це один із ваших багатьох візитів до Сполучених Штатів цього року, розкажіть подробиці вашого візиту зараз? Яких результатів вдалось досягти під час зустрічей у Нью-Йорку і Вашингтоні?
Андрій Костін, Генеральний прокурор України: По-перше, дякую за запрошення. Ви знаєте, що ми – Україна і ми українці – ми воюємо на двох лініях фронту. Ми воюємо на місцях за нашу землю, за нашу територіальну цілісність, суверенітет, свободу. І це поле бою, яке потребує суттєвої міжнародної підтримки, не лише боєприпасами, і не лише фінансами, а й сильної політичної підтримки вільного світу.
Тому що всі розуміють, що ця загарбницька війна є жорстоким порушенням правил Статуту Організації Об’єднаних Націй, і дуже символічно, що цей візит відбувся не лише в Окрузі Колумбія, а й раніше під час тижня високого рівня Генеральної Асамблеї ООН разом із президентом Зеленським, його командою, нашими міністерствами оборони та багатьма іншими.
А друга лінія фронту – це боротьба за справедливість. Важливо, що без справедливості не може бути миру, і кожен українець, який постраждав і пережив цю війну, має отримати справедливість, починаючи з покарання тих, хто ініціював та вчинив акт агресії проти України та українців, тобто найвище політичне та військове керівництво Росії, а також ті, хто вчинив усі інші воєнні злочини у ході цієї війни.
Тому поєднання цих двох зусиль є надзвичайно важливим, тому що знову ж таки, нам потрібно виграти в обох боях. Я вважаю, що не тільки ми, Україна та українці, а й весь вільний світ повинен перемогти в обох боях.
Тому низка важливих подій на Генеральній Асамблеї ООН, за участі нашої делегації на чолі з президентом Зеленським і його сильними промовами, його сильними зверненнями на Раді Безпеки ООН, на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, на всіх інших двосторонніх зустрічах і багатьох інших у Нью-Йорку та окрузі Колумбія – ще раз показують нам, що нас підтримують, що ми поділяємо ті самі цінності, що ми боремося за ті самі цінності, і що український народ буде підтримано всіма націями вільного світу в обох наших починаннях, у боротьбі за нашу землю та боротьбі за справедливість.
М.П.: Чи ви б могли назвати кілька зустрічей або кілька результатів подій, у яких ви брали участь?
А.К.: Чудова зустріч між президентом Зеленським і президентом Байденом. Чудова зустріч, дуже добре підготовлена підтримка у всіх наших досягненнях, планах на майбутнє. Це суттєва підтримка, починаючи від боєприпасів і закінчуючи боротьбою за нашу демократію.
Мої зустрічі з генеральним прокурором Мерріком Ґарлендом і його командою ще раз підтверджують, що ми зараз маємо суттєву підтримку. Не лише з боку команди Департаменту юстиції у питанні притягнення до відповідальності за воєнні злочини, а й з боку Федерального бюро розслідувань. Ми поділилися деякими справами з цими двома командами – справами, деякі з яких були набули світового розголосу як приклад російських звірств, і ми з нетерпінням чекаємо результатів цієї співпраці.
Для мене дуже важливо, щоб не тільки Україна і не тільки МКС як міжнародний судовий орган переслідували російських воєнних злочинців. Важливо, щоб інші країни, особливо Сполучені Штати, які мають конкретне законодавство, конкретні можливості та які мають велику рішучість допомагати нам і допомагати українцям, також досягали результатів у цій роботі.
Тому наша робота з Міністерством юстиції США дуже широка, суттєва – й не лише для переслідування воєнних злочинів, не тільки для того, щоб допомогти нам з нашими, я б сказав, першочерговими справами, такі як примусова депортація українських дітей, – але також допомагали нам створити практику в сферах, які ніколи раніше не розслідувались в історії.
Зараз ми розслідуємо злочини проти довкілля як воєнні злочини. Ми підходимо до розгляду кібератак як воєнних злочинів. І щойно ми провели дуже хорошу зустріч зі спеціальною командою ФБР щодо переслідування справ про напади на культурну спадщину та незаконну торгівлю культурною спадщиною як воєнних злочинів.
Таким чином, ми наближаємося до нових вимірів злочинів, скоєних Росією в Україні та проти українців. І в усіх цих напрямках нам допомагають Міністерство юстиції, Федеральне бюро розслідувань та всі державні органи.
Не тільки з точки зору співпраці в конкретних справах, а й для нарощування потенціалу, також навчання наших прокурорів і слідчих, тому що ми підходимо до нових шляхів, і ми не маємо права на помилку. Створюючи нові практики, нам треба бути впевненими, що результати наших розслідувань заслуговуватимуть довіри на міжнародному рівні та будуть сприйняті міжнародним співтовариством як справжнє справедливе правосуддя. Це наша головна відмінність від держави-агресора.
М.П.: Так, ви згадали про навчання українських прокурорів. Українська гельсінська спілка опублікувала звіт, що прокурорам і поліцейським, правоохоронцям на різних рівнях, в тому числі у вашому офісі, часто бракує навичок, часу, вони відчувають надто великий тиск, тому існують деякі проблеми з перебігом цих розслідувань. Як ці питання вирішуються?
А.К.: Перш за все, це безпрецедентна кількість воєнних злочинів. Тож на цей момент ми зареєстрували 105 тисяч випадків скоєних воєнних злочинів (на момент публікації матеріалу за даними Офісу генпрокурора України зареєстровано понад 108 тисяч воєнних злочинів Росії в Україні – ред.). І що важливо – це не всі вчинені воєнні злочини. Ми розуміємо, що про багато воєнних злочинів не повідомляється, тому що вони все ще скоюються, вони все ще скоюються на окупованих територіях. Або у випадку людей, які вже були вбиті, й вони не повідомляли про вчинені воєнні злочини проти них.
Тому ми розуміємо, що ця величезна кількість (злочинів) потребує, звісно, розслідування та притягнення до відповідальності. І ми маємо зробити це належним чином, тому що стандарт доказів дуже важливий. Я завжди кажу про це своїм прокурорам і всім правоохоронним органам, тому що я зустрічаюся з ними в різній координації, зустрічі досить, досить часті, – і я всім їм кажу, що нам потрібно забезпечити, щоб якість вашого розслідування, судового переслідування була на високому рівні. Для нас – це стандарт Міжнародного кримінального суду, тому що ніхто не знає, коли збирає докази щодо щойно вчиненого злочину, чи цю справу передадуть до МКС. Ми маємо це належним чином розслідувати це та притягнути винних до відповідальності.
Звичайно, щоб це зробити, нам потрібні потужності. Важко розслідувати, практично неможливо розслідувати таку кількість злочинів одночасно, тому основний наш підхід – приймати стратегічні рішення. Якраз фактично перед від’їздом до Сполучених Штатів я затвердив стратегію кримінального переслідування міжнародних злочинів на 2023-2025 роки. Це унікальний документ, який створив наш Департамент з кримінального переслідування воєнних злочинів разом із нашими експертами, переважно з групи з розслідування звірств.
І також це кілька разів обговорювали із неурядовими і громадськими організаціями, які допомагають нам із документуванням воєнних злочинів, щоб підготувати стратегічні рішення, як визначити пріоритетність справ, як розподілити ресурси, щоб ці справи переслідувалися у максимально ефективний спосіб.
Те, як готувати (слідчих). Й підготовка дійсно дуже важлива. Як готуватись і як ділитися знаннями? Як створити стратегічні рішення, які потім також використовуватимуть місцеві прокурори на місцях, тому що у нас є не лише Департамент розслідування воєнних злочинів на центральному рівні, у нас є 9 відділів у регіонах, які постраждали від війни, і це рішення також було прийнято кілька місяців тому. І нам треба певний час, щоб підготувати прокурорів, навчити їх і надати їм більше можливостей.
І одним із елементів стратегії також є поєднання справ. Тому, коли ми розуміємо, наприклад, що кілька ракетних і безпілотних атак були здійснені, наприклад, одним підрозділом російської армії, ми можемо спробувати об’єднати ці випадки в один великий, тому що у цьому випадку нам буде легше встановити ланцюжок командування. Тому що ми шукаємо не тільки початкового злочинця, а ми всі розуміємо, що за всіма цими структурами стоїть найвище військове керівництво і віддає накази тим, хто скоюють ці злочин.
Але для українців також важливо і знайти та притягнути до відповідальності злочинця, який вчинив конкретний воєнний злочин, а також покарати всіх командирів, які наказали використовувати цю злочинну практику проти України.
Тому, звичайно, у нас є багато викликів, і ми просто вдячні за нашим організаціям громадянського суспільства та неурядовим організаціям.
Лише кілька тижнів тому я провів щорічну зустріч із платформою в нашому офісі, що називається Міжнародна рада експертів. Вона об’єднує понад 45 НДО та організацій громадянського суспільства, які допомагають нам у наших зусиллях щодо підзвітності. І минулого року вони створили шість груп на основі того, на чому вони зосереджують свої зусилля. Цього року ми додали ще дві – екологічні злочини і також один із наших нових напрямків наших зусиль – цивільні ув’язнені. Всі ми знаємо кримінальні справи про депортацію українських дітей, де батьки чекають своїх дітей, викрадених до Росії. Цивільні затримані – це той самий злочин, але з іншим шаром. Це їхні діти, які чекають на своїх батьків, які незаконно утримуються в Росії. І одним із наших повідомлень під час цього візиту та під час візиту та додаткових заходів на Генеральній Асамблеї ООН – було підвищення обізнаності міжнародної спільноти.
Оскільки йдеться про тисячі людей, яких незаконно утримують, – їх потрібно повернути додому. Нам потрібно повернути додому наших дітей. У нас бракує міжнародних механізмів. У нас є певний набір міжнародного законодавства для захисту українських дітей, але зараз цього недостатньо, щоб повернути їх додому. Але ми маємо й досить велику прогалину щодо цивільних дорослих, як ми називаємо цивільних затриманих, щодо того, як повернути їх додому.
Й Організація Об’єднаних Націй повинна приділяти більше уваги. Як я згадав під час одного із заходів, якщо Організація Об’єднаних Націй була такою активною у тому, щоб нагодувати дітей в інших країнах українським зерном, ООН могла б відіграти провідну роль у поверненні українських дітей додому з Росії, використовуючи всі елементи комунікації та тиску на російську владу, щоб повернути наших дітей додому. І це важливо не лише для українських дітей, це важливо для багатьох інших дітей у багатьох інших країнах світу, де їхні права порушуються у багатьох інших війнах та конфліктах.
Повернення українських дітей, відновлення справедливості для українських дітей також може допомогти дітям в інших країнах світу, в інших частинах світу також відновити їхні права.
М.П.: Це повідомлення повторює також і президент Зеленський, ви повторюєте це. Чи відчуваєте ви, що вас чують на міжнародному рівні, особливо в Сполучених Штатах? Що з цим можна зробити?
А.К.: Як я вже згадував, ми разом із Карімом Ханом були на цій події щодо депортації українських дітей. І я говорив після нього, і я сказав, що ми з Карімом виконаємо нашу роботу. Ми дамо більше результату. Але цього недостатньо: притягнути їх до відповідальності за депортацію українських дітей – не означає автоматично, що наших дітей повернуть додому. Я маю на увазі, що немає механізму, який автоматично повертав би дітей в Україну з Росії – тільки тому, що все більше, все більше і більше кримінальних справ будуть розслідуватися і порушуватися проти тих, хто вчиняє цей злочин.
Звичайно, ми також будемо розширювати режим санкцій на тих, хто причетний у Росії до цієї незаконної діяльності. Ми також використовуємо інші шляхи, про які я не буду говорити публічно, щоб повернути наших дітей додому в Україну. Для мене важливо те, що вся влада Сполучених Штатів не просто готова підтримати, вона дійсно нам допомагає. Я би був дуже радий надати більше деталей, але коли ми побачимо результати, звичайно, ми це зробимо.
М.П.: Добре. Якщо говорити про спроби України довести факт геноциду, то які основні перепони на цьому шляху? Адже із тим як Україна намагається це зробити, ми чуємо, це дуже важко довести, що був умисел, чи не так?
А.К.: Так, але я б сказав, що у нас особлива команда у розслідуванні та кримінальному переслідуванні злочинів геноциду. Ми маємо, я б сказав, досить значну міжнародну підтримку на експертному рівні. Я б сказав, що з нами працюють, можливо, найкращі світові експерти. У нас є стратегічний план того, як продовжувати це робити, це процес, це не просто кримінальна справа.
Ми співпрацюємо з усіма міжнародними слідчими установами та Комісією ООН також серед них. Ми всі знаємо, що деякі установи дуже обережно навіть згадують слово геноцид у своїх звітах. Можливо, тому що два випадки, коли геноцид був скоєний і був юридично законно визнаний, що він був скоєний, був геноцид у Руанді – це було рішення Міжнародного трибуналу для Руанди. І також це міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії – щодо Сребрениці.
Звичайно, це відрізняється від типу геноциду, який Росія здійснює в Україні, і наше спілкування з усіма органами влади, з усіма експертами на міжнародному рівні полягає в тому, що ми не можемо обмежуватися лише цими двома випадками судової практики двох попередніх трибуналів. Зараз ми маємо (співпрацю з) МКС, що має велику довіру та велику потужність.
Звичайно, важливо не лише довести масштаби звірств, різноманітність звірств. Цей підхід ми зараз використовуємо також у справі про примусову депортацію, викрадення українських дітей, примусове переміщення їх з однієї групи до іншої як один із елементів геноциду.
Ми також обговорюємо навмисне знищення всього, що стосується України та українців. Я вже згадував про культурну спадщину. Це також один із елементів, у який я не буду заглиблюватись, у всі інші елементи намірів, але ми однозначно підемо вперед. Ми розуміємо, що для того, щоб наблизитися до (доведення) геноциду, нам потрібно спочатку підійти до злочинів проти людяності, які є наступним рівнем воєнних злочинів. І ми обов’язково йтимемо вперед, тому що ми розуміємо, що Росією в Україні був вчинений геноцид. Ми розуміємо, що нам знадобиться час, щоб отримати, я б сказав, необхідну кількість достовірних доказів, достовірних на міжнародному рівні, можливо, на 150% достовірних, щоб не програти цю справу, і ми це розуміємо.
Політична підтримка, я б сказав, не політична, але, можливо, підтримка громадськості також важлива для того, щоб ми продовжували справу щодо геноциду. Тому, коли я бачу, що іноземні парламенти, що міжнародні організації також висвітлюють це питання, – це важливо. Це важливо для всіх нас, тому що це також додає нам більше енергії для подальших зусиль.
Я знаю, що всі ми докладемо всіх зусиль, щоб побудувати цю справу. Це забере деякий час, але ми обов’язково підемо цим шляхом.
М.П.: Щодо Спеціального міжнародного трибуналу, Україна наполягає на тому, щоб це було створено. Ви бачите позитивну відповідь американської сторони на це?
А.К.: По-перше, рік тому йшлось лише про те, чи потрібно це чи ні. Зараз у нас є основна група з понад 30 країн, які обговорюють правову модальність. Я вважаю, що це великий успіх. Це чудова зміна філософії.
Стосовно злочину агресії це дуже важливо. Ніколи після Нюрнберзького процесу та процесів для Далекого Сходу, тобто після Другої світової війни, нікого на Землі не було притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин агресії.
Нам потрібно це зробити, тому що багато попередніх воєн закінчувалися без відповіді, чіткої відповіді про те, хто був агресором. Чому була вчинена агресія і чи понесли агресори покарання? Ми не маємо права залишити це питання без відповіді.
І знову-таки, якби не було скоєно агресії, то не було б як наслідок цієї агресії вбито десятки тисяч українських мирних жителів і військовослужбовців. Потрібно досягти справедливості для кожного, хто загинув у ході цієї агресії.
Тому спеціальний трибунал надзвичайно важливий. Що для українців найважливіше? Вони хотіли б побачити Путіна і його оточення – підсудними на цьому трибуналі. Це надзвичайно важливо.
І друге – цей акт цієї загарбницької війни є глобальною війною. Ось чому відповідь на злочин агресії має бути міжнародною, інакше будь-який потенційний агресор у будь-якій іншій частині світу зможе знову почати агресію в іншому місці. Бо якщо вони зрозуміють, що наша колективна відповідь не є сильною, вони вважатимуть, що мають право вчиняти агресію скрізь.
Тому йдеться не лише про українців, а про вільний світ і весь світ загалом. Якщо ми будемо сильні у своїй відповіді, ми потенційно стримаємо будь-якого агресора в іншій частині земної кулі.
М.П.: І ще одне запитання: коли ви очікуєте, що Україна ратифікує Римський статут?
А.К.: Я очікую, що Україна ратифікує Римський статут у той момент, коли ми матимемо повний набір національного законодавства, яке дає можливість МКС провести повне розслідування.
І насправді два тижні тому ми відкрили польовий офіс Міжнародного кримінального суду в Києві, це фактично найбільший польовий офіс МКС за межами Гааги. Так це говорить про те, що це сигнал їхньої відданості, це сигнал їхньої постійної роботи з нами. Це сигнал нашого, я б сказав, професійного партнерства із цим незалежним органом, тому що вони знають, що ми ділимося всією інформацією, всіма доказами.
На якомусь етапі Україна ратифікує (Римський статут). Це – у нашій Конституції. Ближче до вступу в Європейський Союз Україна обов'язково ратифікує Римський статут. Я не бачу в цьому жодних проблем, але парламент повинен бути готовий до цього кроку.