П’ятниця, 27 Грудня, 2024

Наголошуючи на спротиві українців до будь-яких територіальних поступок перед Росією, світові ЗМІ все ж наповнені темою потенційних перемовин як варіанту закінчення війни в Україні.

New York Times: тема перемовин табуйована

Європейський кореспондент газети The New York Times, який базується у Берліні, Стівен Ерланґер наголошує у публікації від 1 вересня: “Оскільки українська боротьба розгортається, розмови про переговори стають майже табу”. За його спостереженнями, обговорення “плану Б, якщо Україні не вдасться здобути повну перемогу” викликає більший спротив, ніж коли-небудь.

На підтвердження журналіст наводить випадок із висловлюванням Стіана Єнссена, керівника апарату генерального секретаря НАТО. Нещодавно він “отримав на горіхи” після того, як прокоментував можливі варіанти припинення війни в Україні, що “не передбачають повної поразки Росії”.

“Я не кажу, що так має бути, але я вважаю, що рішенням може бути відмова України від території та отримання натомість членства в НАТО”, – сказав Єнссен під час панельної дискусії у Норвегії. І хоча він додав традиційну фразу, що регулярно звучить від НАТО, про те, що “Україна має вирішувати, коли і на яких умовах вона хоче вести переговори”, але його попередні слова викликали осуд оглядачів, і зрештою генсек НАТО Єнс Столтенберґ виступив із роз'ясненням.

The New York Times стверджує, що критики зазнали й деякі інші аналітики, які виступають за публічне обговорення варіантів для України “саме в той момент, коли творча дипломатія є найбільш необхідною”.

Цій же темі було присвячено й усну розмову оглядачів The New York Times у розділі Opinion 31 серпня.

“Здається, ми перейшли від періоду наступального і контрнаступального до справжньої війни на виснаження. Це схоже на сценарій Першої світової війни, за винятком більшої кількості безпілотників… А тоді постає питання, якщо ви потрапили у війну на виснаження, як ви насправді можете вийти з цього”, – каже у ході розмови оглядачка видання Лідія Полґрін.

Утім, журналісти у ході розмови наголоcили на повній неготовності Путіна до перемовин, що ідея перемовин для самого Путіна, якщо проаналізувати його виступи і стиль ведення воєн упродовж останніх 20 років, виглядає “наче анафема тому світогляду, який він демонструє”.

Про це говорить і Стівен Ерланґер, котрий підсумовує власну статтю про “план Б” твердженням, що для компромісу і домовленостей потрібна базова згода щодо норм і цілей. “Шок України в тому, що цього просто немає від іншої сторони”, – пише Ерланґер.

Захід свідомий позиції Путіна. NYT, зокрема, цитує Констанце Стельценмюллер з Інституту Брукінґса: “Путін багато разів говорив, що він не буде вести переговори, окрім як на своїх власних умовах, які є знищенням України. Там немає жодного браку ясності”.

Щодо дискусії про перемовини, видання також наводить цитату Семюеля Шарапа, старшого політолога корпорації RAND, який вважає, що “відсутність успіху [контрнаступу, – ред.] не відкрила політичного простору для відкритого обговорення альтернатив”.

Чарльз А. Купчан, професор Джорджтаунського університету та колишній американський чиновник, також вважає, що “американська надія на те, що контрнаступу вдасться поставити під загрозу позиції Росії в Криму, і зробити Україну сильнішою на переговорах” не реалізувалася.

“Політична атмосфера загострилася, – каже професор, – але загалом все ще існує політичне табу щодо безглуздих розмов про фінал”.

Ще у квітні цього року Купчан разом із Річардом Н. Гаасом, колишнім президентом Ради з міжнародних відносин, написали статтю до видання Foreign Affairs із закликом до Вашингтона і союзників розробити “план переходу з поля бою за стіл переговорів” і, як пише NYT, їх гостро за це критикували.

Forbes: довгоочікуваний контрнаступ України на півдні посилюється

Тезу про відсутність успіху у контрнаступі заперечує аналіз від оглядача видання Forbes. Аналітик Девід Екс пише, що дії ЗСУ на півдні України цього тижня “є ще одним доказом того, що довгоочікуваний контрнаступ України на півдні посилюється через три місяці після перших українських нападів на двох основних напрямках у Запоріжжі та сусідніх регіонах”.

За інформацією Екса, російські командири налякані, про що свідчить передислокація 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії – “останнього великого оперативного резерву” – зі східної України на південь.

The New Yorker: війна гірше перемовин

Видання The New Yorker в останні дні серпня опублікувало статтю “Аргументи для переговорів з Росією”. Текст базується на позиції згаданого аналітика Семюеля Шарапа із корпорації RAND.

“Самуель Шарап просить Україну та її союзників подумати, наскільки гіршою може бути війна”, – пише видання та називає позицію Шарапа альтернативою до загальноприйнятої позиції Заходу щодо України.

Шарап стверджує, що “стратегічна поразка Росії вже відбулася” і водночас закликає не ізолювати країну від міжнародної спільноти. “З кожним днем шанси на нещасний випадок або інцидент, який безпосередньо втягне НАТО в конфлікт, зростають. Скільки коштує цей ризик”, – запитально попереджає аналітик, аргументуючи свою позицію необхідності діалогу з Росією.

У власних сценаріях перемовин Шарап виступає за приклад вирішення корейської війни: при перемир'ї 1953 року жодна сторона не визнала претензій іншої, але вони погодилися припинити боротьбу, щоб домовитися про мирну угоду. “Ця мирна угода так і не була укладена, але через сімдесят років вони все ще не воюють. Це перемир'я вимагало більш як п'ятсот переговорів. Іншими словами, краще було б почати говорити”, – пише автор The New Yorker.

Bloomberg: Україну може чекати корейський сценарій

Ідею застосування корейського досвіду озвучує і видання Bloomberg, намацуючи історичні паралелі та сценарії, які могли б підійти для завершення війни в Україні. У статті пропонується “не німецький і не ізраїльський сценарій”, а корейський.

“Оскільки контрнаступ України, здається, зупиняється, світ намацує історичні моделі”, – пише Андреас Клут, оглядач Bloomberg Opinion, який висвітлює дипломатію США, національну безпеку та геополітику, автор книги “Ганнібал і я”.

На його думку, “видається все більш імовірним, що українцям не вдасться вигнати російських загарбників, і що росіянам не вдасться більше проковтнути Україну”.

“Що, окрім неймовірних людських страждань, буде далі?” – таким запитанням журналіст починає висвітлення власного бачення імовірного завершення війни.

Цьому, на його думку, може слугувати досвід Корейського півострова 1950-х років.

Жодна сторона тоді не могла досягти великих здобутків, навіть зазнаючи нестерпних втрат і витрат. Смерті й страждання не змінювали ситуацію.

“Тому єдиний вихід, як у Кореї в 1953 році, полягає в тому, щоб воювати і вести переговори одночасно з метою підписання не мирного договору, а перемир’я, яке залишає відкритими нерозв’язні питання, але змушує зброю замовкнути”, – пише Клут.

Перемир'я між Південною Кореєю та Північною Кореєю визнавало лінію фронту такою, якою вона була протягом двох років. “Це не вирішило нічого істотного, лише заморозило конфлікт. Але режим припинення вогню тримається донині. І за останні сім десятиліть Південна Корея стала жвавою та процвітаючою демократією”, – наголошує автор.

За його словами, цей сценарій слід втілювати “не в надії здобути якусь перемогу”, а через необхідність змиритися з тим, “що якось цей жах має закінчитися”.

Wall Street Journal: Україні потрібна зброя, а не непрошені поради

Своєю чергою WSJ у ці дні публікує думку засновника і президента Йорктаунського інституту Сета Кропсі, який служив морським офіцером і заступником міністра ВМС США.

На думку військового, замість “непрошених порад” і “безоплатних військових оцінок” (що дуже часто, каже Кропсі, є хибними) Україна потребує від Заходу зброї далекого ураження, артилерії та безпілотників, щоб розірвати військові лінії оборони Росії.

До жовтня, за підрахунками Кропсі, у Києва можуть закінчитися крилаті ракети Storm Shadow і SCALP-EG. Тож ЗСУ потрібні винищувачі, а також терміново – додаткові тактичні ракетні системи та німецькі крилаті ракети Taurus, щоб продовжити бомбардування на наступні шість тижнів. І союзники повинні якнайшвидше надати їх, вважає військовий. На його переконання, контрнаступ досяг переломної точки, а тему переговорів автор узагалі не обговорює.

Крім того, Кропсі сумнівається у здатності американських та російських військових до ретельного інтелектуального аналізу бойових дій, оскільки після ІІ Світової війни обидві армії “почали зосереджуватися на політиці та інформаційних маніпуляціях”. А “помилка аналізу зараз зриває війну в Україні”, вважає він.

“Україну потрібно підтримувати наступні шість тижнів, щоб отримати реальний шанс на прорив, який змінить траєкторію війни”, – вважає Кропсі.

Офіційну позицію США щодо потенційних переговорів озвучив днями радник з нацбезпеки США Джейк Салліван. Він заявив, що не вважає, що війна в Україні зайшла в глухий кут. Він підкреслив, що Україна продовжує методично і систематично повертати свої території.

Про це під час аудіобрифінгу в пʼятницю, 1 вересня, координатор зі стратегічної комунікації Ради нацбезпеки США Джон Кірбі заявив, що США помітили значний прогрес Збройних сил України за минулі 72 години на Запорізькому напрямку.