Колишній співробітник білоруського спецпідрозділу СОБР, Юрій Гаравський, постане перед судом у Швейцарії 19-20 вересня за звинуваченнями у викраденні й вбивстві трьох членів білоруської політичної опозиції у 1999 році.
Про це повідомляє агентство AFP з посиланням на міжнародну організацію TRIAL та владу швейцарського кантону Сен-Ґаллен, яка підтвердила дати суду, але не уточнила, де саме він відбудеться, чи інші подробиці справи.
За інформацією TRIAL, метою якої є боротьба з безкарністю за воєнні злочини, Гаравський наразі не перебуває під вартою. Йому висувають звинувачення в участі у насильницькому викраденні та вбивстві трьох головних політичних опонентів Лукашенка у 1999 році, зокрема колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, колишнього віцепрем'єр-міністра Віктора Гончара та його близького друга, бізнесмена Анатолія Красовського.
Як зауважує AFP, Захаренко зник у травні 1999 року, а у вересні того ж року зникли Гончар та Красовський.
Теперішньому судовому процесу передували свідчення Гаравського у 2019 році німецькому каналу Deutsche Welle, в яких Гаравський зізнався, що у складі особливої групи співробітників СОБРу брав участь у викраденні й вбивстві трьох опонентів Лукашенка.
СОБР – «спеціальний загін швидкого реагування» в перекладі українською – був створений у Білорусі у 1999 році як елітний підрозділ для боротьби з організованою злочинністю та виконання інших завдань. Гаравський був частиною підрозділу від самого початку його існування, за інформацією Deutsche Welle. Він також потрапив до складу вибраної групи працівників СОБРу, які вчинили злочини під особистим керівництвом засновника СОБРу Дмитра Павличенка.
Під час інтерв’ю з Deutsche Welle Гаравський в деталях розповів про злочини та зазначив, що уся комунікація щодо викрадення і вбивства опозиціонерів відбувалася вербально. Таким чином, жодних протоколів, інших письмових чи відео доказів не існує.
Однак, Гаравський ухилився від відповідей на певні питання – чому він вирішив розповісти про злочини саме в той час, а не раніше, що він робив після того, як припинив службу і до того, як попросив притулку в Європі тощо. Він також остерігався «довгої руки» білоруських спецслужб, зауважує Deutsche Welle, і зокрема просив не розголошувати його місце проживання.
Коли у 2021 році TRIAL дізнався, що Гаравський оселився у швейцарському Сен-Ґаллен, то разом з Міжнародною федерацією прав людини (FIDH) і білоруською правозахисною організацією «Вясна» подав скаргу про кримінальне правопорушення у місцеву прокуратуру, пише AFP. Родини загиблих також подали окрему скаргу.
Судовий процес над Гаравським стане першим випадком, коли громадянина Білорусі судитимуть на підставі так званої універсальної юрисдикції, яка дозволяє переслідувати певні тяжкі злочини незалежно від того, де вони були скоєні.
«Крок за кроком ми робимо безкарність неможливою для міжнародних злочинців», – цитує AFP юриста «Вясни» Павла Сапелка.
Своєю чергою, Северин Вальц, адвокат, який представляє інтереси родичів жертв, заявив: «Ця справа знаменує собою рішучий крок вперед у боротьбі з безкарністю за злочини, скоєні в Білорусі».
Ілля Нузов, який очолює відділ Східної Європи та Центральної Азії FIDH, сказав, що судовий процес може мати навіть ширше значення, повідомляє AFP: «[Судовий процес] також міг би встановити факти, які потім можуть бути використані для переслідування тих, хто замовив… злочин, включаючи самого Лукашенка».