Видання Wall Street Journal поспілкувалося з полоненими росіянами в Україні і вважає, що моральний стан російської армії поганий. Однак експерти застерігають від поспішних висновків. Вони кажуть, що не всі російські підрозділи є в однаковому стані, а крім того, росіяни можуть покладатися на лінії оборони, які вони готували впродовж багатьох місяців.
В’язні у Краматорську, з якими говорив кореспондент американського щоденника, були як професійними військовими, так і менш досвідченими призовниками та найманцями. Декілька були вихідцями з етнічних меншин Сибіру, інші – з Санкт-Петербурга чи Владивостока, пише Wall Street Journal.
Частина з них описували власну добровільну здачу, інших було взято у полон під час перших успіхів українського війська у боях за звільнення окупованих Росією територій.
“Ми були дуже налякані. Ніхто не хоче помирати. Ми сподівалися, що контрнаступу не буде”, – так описав американському виданню свої відчуття один із полонених, військовослужбовець-контрактник з Алтайських гір на півдні Сибіру. Вдома він був будівельником. А до армії, щоб воювати в Україні подався тому, що “це зробили друзі та знайомі”. “Пропаганда говорила, що Україна погана, тут люди нацисти і так далі. Ми це чули всюди”, – цитує газета полоненого росіянина.
В армії він був водієм, лагодив техніку, а також переправляв операторів безпілотників. Але місяць тому його відправили на передову у лісосмузі в Донецькій області. За його словами, коли українські військові увірвалися в ліс, то від ручних гранат загинули п'ять солдатів, які стояли поруч з ним. “Я вийшов з траншеї і почав кричати: “Здаюся, здаюся!”, – зізнався він.
Чимало з в'язнів були у поганому фізичному стані, так, наприклад, боєць російського воєнізованого угруповання “Шторм Z” раніше отримав осколкові поранення голови, від чого почалося заїкання. Лікарі вважали, що він нездатний продовжувати воювати в Україні, але командир наказав йому та іншим пораненим повернутися на фронт.
Перед війною він перебував у тюрмі за торгівлю наркотиками. Потім підписався на півроку бойових дій в Україні за обіцянку помилування. “Я починаю розуміти, що в цій війні ми не на боці правих”, – поділився він усвідомленням після перебування на війні.
Ці та інші військовослужбовці засвідчили, що моральний дух в російській армії “досить низький”.
Багато з них безуспішно очікують ротації місяцями. Натомість сьогодні вони не сподіваються на обмін полоненими, побоюючись повертатися до Росії через дії ФСБ.
Разом з тим, як повідомляв Голос Америки, дослідниця з американського дослідницького центру RAND Corporation Дара Масікот, яка вивчає питання оборони в Росії, не рекомендує будувати жодних планів, які би базувалися на “поганому російському моральному стані”.
На її думку, це “спровокує крах на фронті”.
Оскільки у запасі в росіян – підготовлені лінії оборони, артилерія та повітряно-десантні засоби, налаштовані на те, щоб максимально запобігти прориву.
"Оскільки російські сили намагаються уповільнити просування ЗСУ за допомогою мін і артилерії, є відчуття зосередженості. Збройні сили України поки що не прорвали основні російські опорні пункти та оборонні позиції. Російські сили покладатимуться на свою підготовлену оборону, артилерію та повітряно-десантні засоби, щоб спробувати закріпити їх там, де вони є, і запобігти прориву. Як людина, яка вірить, що моральний стан росіян є в кращому випадку помірним або відверто поганим, я б нікому не рекомендувала покладатися на це, як на критичний фактор планування", – написала дослідниця у Twitter.
Достатньо високу оцінку стану оборонних ліній російських військ наводить і видання New York Times.
“Починаючи свій довгоочікуваний контрнаступ, Україна добре озброєна, підтримана удосконаленими технологіями зв’язку та американською і європейською зброєю. Але московські сили покращили свою оборону, координацію артилерії та повітряну підтримку”, – пише видання.
З посиланням на американських посадовців газета зазначає, що “російська тактика покращилася” порівняно із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році. Водночас NYT нагадує, що успіх зокрема у Бахмуті Росія здобула “здебільшого завдяки готовності Вагнера кинути полонених у бій, незважаючи на ціну життя”.
Дара Масікот зауважує, що російські війська найбільш виснажені на Луганщині на Донеччині, у тому числі через жорстоке поводження керівництва. Натомість, за її даними, бойових дух елітних російських військ, наприклад, десантників, є стабільним попри те, що “ВДВ зазнали серйозних ударів на початку війни, що знизило їхні загальні бойові можливості”. Але, як і раніше, вони залишаються вірними своїм командирам, вважає дослідниця.