Навколо майбутнього останнього великого російського банку в Україні – "Сенс Банку" (до 1 грудня 2022 року – "Альфа-Банк") точилися запеклі баталії за участі урядовців, депутатів, Національного банку та його власників Михайла Фрідмана та Пьотра Авена. Та схоже ця історія нарешті підходить до свого завершення.
29 травня Верховна Рада з другої спроби ухвалила вже другий закон, який має дозволити націоналізацію банку російських олігархів. Останнє слово за президентом Зеленським, який підписує документ, а також Нацбанком, який на виконання закону запустить процес націоналізації.
За понад рік війни банк Фрідмана не лише змінив свою назву, але й зумів пережити відтік грошей вкладників та навіть збільшити залишки вільної ліквідності.
Історія націоналізації
В перші ж години повномасштабного вторгнення Росії майбутнє "Альфа-Банку" покрилося дуже густим туманом. З одного боку банк зіткнувся з низкою труднощів, які переживала уся банківська система країни: черги до банкоматів, відтік коштів, неможливість забезпечувати роботу відділень у районах, де йшли бойові дії та багато іншого.
В одній з відповідей на запит ЕП у банку навіть пригадували, як напередодні вторгнення Росії та безпосередньо 24 лютого 2022 року там зіткнулися з інтенсивними хакерськими атаками.
"Кібервійськами РФ застосовувалися різні інструменти та засоби, що говорить про тривалу підготовку до війни в тому числі на кіберфронті. Наприклад, для масованих DDoS-атак на банки України ворог використовував, крім іншого, веб-камери спостереження, опубліковані в інтернеті, що були завчасно "зламані" ворогом та заражені зловмисним кодом", – зазначали в банку (ЕП не вдалося верифікувати, чи справді російські хакери атакували цей банк).
З іншого боку, російське походження фінустанови призвело до того, що з банком переставали працювати численні клієнти, передусім, з ідеологічних міркувань. Дехто ж розривав відносини з банком через проблеми з міжнародними розрахунками. Західні банки відмовлялися переказувати кошти на рахунки компаній в українському "Альфа-Банку" через загрозу санкцій. Навіть попри те, що українська установа ніколи не була у санкційних списках.
Ставлення влади до банку за час великої війни також змінювалося. Якщо ще рік тому існувало консенсусне рішення дотримуватися щодо "Альфи" "статусу кво" до завершення війни, то вже восени у найвищих владних кабінетах з’явилася політична воля націоналізувати активи російських олігархів в Україні.
Цьому всіляко опирався співвласник банку Михайло Фрідман. Певний час він навіть намагався підкупити владу вливанням в установу мільярда доларів аби лише зберегти цей актив. Щоправда, розмови про докапіталізацію закінчилися нічим.
Для того, аби націоналізувати банк, Раді довелося ухвалювати аж два закони.
Перший передбачав "висушування" банку. Очікувалося, що українці самі винесуть з "Альфа-Банку" всі гроші, у фінустанови виникне брак ліквідності, через що Нацбанк виведе банк з ринку.
У листопаді 2022 року співрозмовники ЕП у Нацбанку стверджували, що "залишаються тижні чи навіть дні" до того, як у "Альфи" закінчаться гроші. Проте банк зумів вистояти: провів ребрендинг, підвищив ставки за депозитами та зумів залучити нових клієнтів. Вже на початку 2023 року стало зрозуміло, що банк не вдасться націоналізувати через проблеми з ліквідністю. Її обсяги у тепер вже "Сенс Банку" невпинно зростали.
У банку заспокоювали потенційних клієнтів, мовляв, навіть якщо фінустанова і зіткнеться з якимись проблемами, то на допомогу одразу ж прийде держава і всі вклади повернуть.
Через це виникла необхідність в ухваленні ще одного закону. Він зобов'язує Національний банк вивести з ринку банку у разі, якщо проти його кінцевих бенефіціарів запроваджено українські чи міжнародні санкції.
На відміну від попередньої спроби, новий закон стосується "Сенс Банку" безпосередньо: міжнародні санкції проти Михайла Фрідмана та Пьотра Авена діють з перших днів великої війни, а до українських санкційних списків російські олігархи потрапили восени минулого року.
"ЄС" проти
Про роботу над законопроєктом, який передбачав можливість націоналізації "Сенс Банку" через санкції проти його власників, ЕП дізналася у лютому. Його розробкою займався Національний банк.
З того часу тривали дискусії між регулятором та парламентом. Нардепи обурювалися недалекоглядності НБУ, через яку їм вже вдруге доводилося ухвалювати спеціальний закон для націоналізацій банку росіян.
Проте справжні проблеми із проходженням слухань у парламенті почалися під час другого читання закону. 2 травня Рада провалила відповідне голосування. Показово документ не підтримала фракція "Європейська Солідарність" – 20 депутатів "ЄС" утрималися від голосування.
Така позиція партії, яка позиціонує себе патріотичною політичною силою, стала несподіванкою. Причин відсутності підтримки у партії Порошенка називають дві. Перша полягає у тому, що законопроєкт нібито міг не спрацювати щодо "Сенс Банку", оскільки він не поширював свою дію на банки, відносно власників яких санкції запровадили до його ухвалення.
Один зі співавторів законопроєкту у коментарі ЕП заперечив таку ваду документа.
Друга причина – депутати "Євросолідарності" виступали проти надання НБУ повноважень ліквідовувати банки підсанкційних власників, якщо такі фінустанови не є системно важливими.
У версії законопроєкту, проти якої виступали депутати "ЄС", йшлося про те, що якщо проти власників банку запроваджено санкції, то НБУ зобов’язаний вивести такий банк з ринку. У випадку, якщо цей банк є системно важливим, регулятор мав запропонувати уряду його націоналізувати. Але якщо це не системно важливий банк, то НБУ мав його одразу ж ліквідувати.
"РНБО – це політичний орган, який може прийняти помилкові рішення. І він їх потім виправляє. Але коли ми зобов’язуємо НБУ забрати ліцензію та ліквідувати банк, а через тиждень стане зрозуміло, що це помилкове рішення, бо його було прийнято відносно громадянина України, який має право захисту відповідно до закону про санкції, і може звернутися до суду. Але банку вже немає, а юридичні особи, які працювали через цей банк, вже постраждали. І навіть фізичні особи-вкладники постраждали", – пояснила ЕП логіку дій однопартійців членкиня фінансового комітету Ради від "ЄС" Ніна Южаніна.
Ніна Южаніна побоюється, що доведеться виправляти помилки РНБО. Хоча в "ЄС", схоже, побоювалися, що ухвалений закон можуть застосувати до банку Порошенка.
Ймовірно, банк українського власника, про якого вона згадала – це "Міжнародний інвестиційний банк" (МІБ) Петра Порошенка та Ігоря Кононенка.
Депутати фінансового комітету стверджують, що у "ЄС" побоювалися, що ухвалений для націоналізації банку Фрідмана закон можна було застосувати до банку Порошенка, якби РНБО запровадила проти нього санкції.
"Вони ("ЄС" – ред) прийшли і сказали, що будуть блокувати правками закон, якщо раптом ми не приберемо з нього несистемні банки. Ось ми і прибрали", – зазначає один з депутатів.
Зрештою, 29 травня компромісну версію законопроєкту ухвалили. "За" проголосували 305 нардепів. Це означає, що після його підписання президентом Нацбанк буде зобов’язаний вивести з ринку "Сенс Банк" та ініціювати його націоналізацію.
Націоналізація крок за кроком
Щойно Володимир Зеленський підпише закон і його офіційно опублікують, розпочнеться процес націоналізації. Загалом у ньому братимуть участь 5 держорганів: Національний банк, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), Кабмін, Мінфін та Національний депозитарій України (НДУ).
Спрощено націоналізація відбуватиметься наступним чином.
Спершу правління Нацбанку ухвалить рішення про визнання неплатоспроможним "Сенс Банку" на підставі закону, а також звернеться до Кабміну з пропозицією його націоналізувати.
Одразу ж після цього ФГВФО введе тимчасову адміністрацію у банк, встановить над ним контроль та затвердить план врегулювання. Тим часом Нацдепозитарій обмежить операції з акціями "Сенс Банку", а Кабмін ухвалить рішення про участь держави у виведенні банку з ринку. Тобто, націоналізації.
Далі ФГВФО звернеться до Мінфіну щодо переліку кандидатів на керівників банку після його націоналізації. Мінфін погодить їх із Нацбанком.
Тоді ж Нацдепозитарій надасть Фонду гарантування інформацію про рахунки, на яких лежать акції банку, а ФГВФО – погодить умови продажу банку (за 1 грн).
Після цього Мінфін надішле відповідні копії угоди з купівлі-продажу Нацдепозитарію та розпорядиться, аби депозитарій перерахував акції на рахунок держави. Далі Мінфін проведе оплату, а депозитарій здійснить безумовну операцію з переказу акцій.
Насамкінець, після отримання повідомлення від Мінфіну про реєстрацію прав власності на акції банку, ФГВФО прийме рішення про припинення тимчасової адміністрації, передасть печатки та необхідні документи призначеному Мінфіном керівництву фінустанови.
Усі ці процеси, швидше за все, проходитимуть у "ніч з п’ятниці на понеділок", тобто на вихідних. Ймовірно, вже на початку червня. Для клієнтів "Сенс Банку" націоналізація має залишитися непомітною. Тобто, вона ніяк не вплине на здатність банку здійснювати операції чи проводити розрахунки.
За даними ЕП, ще з кінця минулого року ФГВФО, Нацбанк, Мінфін та НДУ проводили декілька раундів "тренувань", на яких відпрацьовували весь процес націоналізації та виявляли потенційно слабкі місця у власних нормативних документах. Тому весь процес має відбутися з юридичною бездоганністю.
Однак виключати потенційних позовів від колишніх власників все ж не слід. Хоча і до цього Україна підготувалася: "антиколомойський закон" прямо забороняє повернення націоналізованих банків колишнім власникам, дозволяючи лише отримання компенсації від держави.
Ухвалений 29 травня закон дозволяє здійснювати таку компенсацію лише за рахунок репарацій Росії.
Що отримає держава
"Сенс Банк" стане вже п'ятим державним банком. Після його націоналізації частка держави в активах ринку збільшиться з 53,15% до 56,64%.
Із загальними активами у 97,65 млрд грн, "Сенс Банк" є десятим найбільшим в країні. До початку великої війни активи банку перевищували 120 млрд грн, але з того часу поступово зменшувалися.
Наразі банк має великий портфель кредитів юридичних осіб – на 27,63 млрд грн. Фізособи винні "Сенс Банку" загалом 11,72 млрд грн. Ще 6 млрд грн банк інвестував в ОВДП, а частину вільної ліквідності тримає у депозитних сертифікатах НБУ – на 7,7 млрд грн.
Відтік вкладів з банку після початку великої війни сягнув майже 10 млрд грн. Проте наприкінці 2022 року ситуація стабілізувалася і установі навіть вдалося залучити додаткові 2 млрд грн коштів вкладників.
Кількість вкладників банку після початку великої війни навіть зросла з 2,6 млн станом на 1 лютого 2022 року до 2,9 млн станом на 1 квітня 2023 року.
Майже протягом усього минулого року "Сенс Банк" фіксував чималі збитки, які сягнули 7,11 млрд грн за рік. Передусім, це було пов’язано з формуванням резервів за проблемними активами, які сягають 21 млрд грн.
Проте вже у 2023 році "Сенс Банк" почав заробляти – за перші три місяці року банк отримав майже 1,2 млрд грн прибутку. І є потенціал для росту прибутків. Ймовірно, після націоналізації українці охочіше користуватимуться послугами банку, оскільки він вже не буде пов’язаним з російськими олігархами.
"Помітного відтоку депозитів населення чи бізнесу через саму націоналізацію не повинно бути, оскільки імідж банку серед українців в такому випадку лише покращиться. До того ж уряд завжди зможе підтримати банк бюджетними зарплатними проєктами, забезпечивши притік рахунків населення", – вважає керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.
Хоча існує й інший ризик: з банком можуть перестати співпрацювати клієнти, які залишалися там лише через російське коріння. Наприклад, на рахунок, відкритий у банку, нещодавно почали збирати кошти представники легіону "Свобода России", які брали участь в операціях на території Білгородщини.
Що далі
Після націоналізації "Сенс Банку" держава ще більше закріпить своє домінуюче становище на банківському ринку. А разом зі збільшенням кількості держбанків зростуть і ризики, притаманні державному управлінню. Передусім, що таке управління виявиться неефективним та виллється у збитки бюджету.
"Як показує досвід, після того, як приватний банк стає державним, приватизувати його знову вкрай важко. Це пов’язано, зокрема, з тим, що формується широке коло сторін, зацікавлених у збереженні "статусу кво" – менеджмент, наглядова рада, а щодалі більше – політики, які мають інтерес в банку (кредити пов’язаним сторонам, особисті стосунки з менеджментом тощо)", – вважає директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.
Проте під час великої війни висока частка держави може бути навіть якоюсь мірою виправданою.
"У такі невизначені часи поведінка приватних банків є менш передбачуваною. Але очевидно, що після стабілізації ситуації частку держави в банківському секторі потрібно зменшувати, і наявність в портфелі держави ще одного банку це завдання ускладнить і подовжить", – додає Паращій.
Хай там як, проте знайти покупця на банк Фрідмана буде доволі непросто. Зрештою, потенційному інвестору потрібно бути готовим до судових воєн за банк із колишніми власниками. А як показав досвід ПриватБанку, навіть рекордна прибутковість та панівне становище на ринку не перекривають створеного судами головного болю та невизначеності.