Британські фахівці в аналізі дій російських спецслужб проти України дійшли висновку, що Москві вдалося створити велетенську мережу агентів, завербувавши зокрема корумпованих посадовців та політиків, які керували ширшою агентурою.
Лондонський Королівський інститут об’єднаних служб (RUSI), що спеціалізується на питаннях безпеки й оборони, доходить висновку про значні успіхи росіян у проникненні в українські структури.
«Росіяни проникли у найвищі рівні державних установ України. Ті проникнення дали можливість мобілізувати велику кількість підлеглих, які виконували вказівки, не обов'язково знаючи, що вони діяли в інтересах Росії», – йдеться в дослідженні, яку аналізує період російських приготувань до лютневого вторгнення 2022 року і дій на початку повномасштабної війни.
Автори вказують, що російський метод «корумпування» осіб, яких вербували, а також залучення агентів обманом виявилися дієвими для швидкої розбудови великих агентурних мереж, «хоча надійність таких агентів можна вважати значно нижчою ніж тих, які погоджувалися на співпрацю з ідейних міркувань».
Звіт зокрема називає депутата Верховної Ради Андрія Деркача «який мав давню історію співпраці з росіянами й проштовхуванні російських інтересів» в Україні.
«Деркач очолював державне підприємство Енергоатом впродовж кількох років і підписав з компанією Росатом кілька угод, що створили залежність від російської атомної промисловості. Українська атомна енергоструктура відіграла важливу роль у планах російського вторгнення, а також в інформаційному супроводі війни», – вказують автори.
Вони також подають приклад генерал-майора СБУ Олега Кулініча, затриманого в червні 2022 року, який працював заступником Деркача в Енергоатомі.
«Одним з осередків ідейно налаштованих агентів була Російська православна церква. Вона не лише забезпечувала підтримку російських інформаційних операцій. Російські спецслужби широко вербували священників, а також використовували церкви й монастирі для переховування спорядження й персоналу», – сказано в дослідженні.
Провали й успіхи
Фахівці RUSI наголошують, що «попри масштабність зусиль Росії, з яких окреслена лише невелика частина, варто зауважити, що дестабілізаційні плани Росія зазнали провалу».
«Навіть маючи впливових агентів в державних органах і з приготованими мережами, які могли бути використані для внутрішньої дестабілізації, Росія не змогла збурити всередині України політичну кризу», – підкреслюють дослідники.
Звіт зокрема нагадує, що західні розвідслужби ділилися з Україною даними не лише про приготування російської армії до вторгнення, але й про російські плани внутрішньої дестабілізації України і навіть про осіб, які брали пряму участь в тих планах.
На думку авторів однією з причин невдач Росії стала хибна поінформованість Москви з боку «колишніх українських посадовців у Москві (представників режиму Януковича), які були зацікавлені в тому, щоб Кремль діяв», хоча деякі російські представники спецслужб рекомендували відкласти вторгнення до літа.
«Ненадійність мереж мала б менше значення, якби російська армія змогла виконати свої початкові завдання. У випадку, якби російські військові контролювали українські міста, а головні агенти Росії видавали чіткі інструкції, то це ймовірно змінило б розрахунки колаборантів», – підкреслено в дослідженні.
Але російська система досить ефективно діяла на захоплених Росією територіях, показують дослідники на прикладі Харківської області, де «окупаційній владі й гарнізонам допомагали працівники місцевих силових структур і державні службовці завербовані російськими спецслужбами до війни».
Висновки
У висновках звіту підкреслено, що «дані з України дають підстави для переконань, що російській підривній діяльності треба активно протидіяти і чинити їй перешкоди ще до того, як вона може розбудувати міцні структури», – йдеться у звіті.
«Важливо визнати, що загрози, окреслені в цьому звіті: вербування високопосадовців і створення апарату підтримки, це проблема не лише України», – йдеться там зі згадками про проблеми в німецькій розвідслужбі BND і вказівками на здатність російських спецслужб дестабілізувати Молдову.
Автора завершують застереженням про те, що «хоча російські служби зазнали провалу в Україні, це навряд чи означає, що вони не будуть головним інструментом примусу російської держави у майбутньому і протидія цьому й надалі буде не менш важливою».