Перші західні танки – німецькі Leopard 2 та британські Challenger 2 – вже в Україні. На черзі найпотужніші американські M1 Abrams. Рішення про постачання було прийнято ще у січні; тоді експерти налічували лише 14 Challenger, 30 Abrams, кілька десятків Leopard.
Challenger, Leopard та Abrams проти. T-54
«Усі три ці танки є найкращими серед танків НАТО, – каже Марк Кансіан (Mark Cancian), полковник США у відставці, колишній співробітник Пентагону, старший радник вашингтонського Центру стратегічних міжнародних досліджень (Senior Adviser, Center for Strate and International Studies, CSIS). – Вони сучасні та більш боєздатні, ніж танки, які є зараз в українців. Вони, зокрема мають дуже добре управління вогнем, а це означає, що вони здатні вражати цілі на великих дистанціях та скоординовано; у них відмінна сучасна броня, міцніша, ніж традиційна. І, звичайно, вони мобільніші, що дуже корисно для наступальних операцій. Вони краще, ніж те, що є у росіян, особливо краще за те, що росіяни беруть зараз зі своїх запасів». Ешелони російських танків , що йдуть на фронт – це Т-54 і Т-55, вік яких понад 50 років.
На відміну від радянської техніки, пояснює Марк Кансіан, сучасні танки мають «стабілізовану зброю, керовану комп'ютером. Система управління вогнем працює в процесі руху танка, зброя автоматично переміщатиметься вгору і вниз, вправо і вліво, слідуючи за горизонтом і метою, щоб танк міг вести точний вогонь на пересіченій місцевості на ходу. У старі часи навідник дивився в оптичний приціл і сам вносив корективи, намагаючись вразити ціль. Тепер із знаряддям пов'язаний лазерний далекомір і комп'ютер. Вони обчислюють відстань до мети, комп'ютер враховує вітер, температуру повітря та пороху, інші фактори і в результаті танк і веде точний вогонь на значно більших дистанціях». Важливо, що всі три західні танки вже мають багату історію бойового застосування.
Комп'ютерне наведення вогню має свої складнощі. Райн МакБет (Ryan McBeth), незалежний військовий експерт, ветеран армії США, звертає увагу, що Україна отримує відразу три різні танки на додаток до вже існуючих радянських. Британський Challenger взагалі стоїть окремо: він має нарізну зброю (насічки в стволі закручують снаряд для більшої стабільності траєкторії). Також снаряд не з'єднаний одне ціле з гільзою, яка містить пороховий заряд. Така схема, яку в залежності від способу зберігання пороху (у гільзі або в картонному, матерчатому «картузі») називається роздільно-гільзовою або роздільно-картузною і характерна для великих калібрів, де традиційний "постріл" (гільза та снаряд разом) був би занадто потужним. Наприклад, для американської гаубиці М 777 також є постріли з роздільним зарядом.
Німецький Leopard і американський Abrams мають схожу 120-мілімітрову гладкоствольну зброю, яка зазвичай надає велику початкову швидкість снаряду. «Заряд унітарний, проте використовується горюча гільза, яка частково згоряє під час пострілу, а викидаються після нього лише залишки, невелика пластина», – пояснює Райн МакБет. Але і тут буде проблема із сумісністю боєприпасів: «Балістичні обчислювачі в Leopard і Abrams повинні розпізнати боєприпас, який ви тільки що вставили, щоб знати, як керувати вогнем: відхилення гармати, за яким алгоритмом розраховувати відстань до мети, вітер, вологість повітря, кількість вже зроблених пострілів. Якщо ви просто вставите туди снаряд від іншого виробника, на який танк не запрограмований, він не знатиме, що робити». Це лише невелика ілюстрація численних проблем, які доводиться вирішувати західним інженерам з організацією постачання українській армії.
Причина, через яку Росія перекидає на фронт застарілі танки, частково полягає у великих бойових втратах, вважає Дмитро Горенбург (Dmitry Gorenburg), старший науковий аналітик вашингтонського Центру військово-морського аналізу (Center for Naval Analyses, CNA). Але частково вона полягає в тому, що ці менш технічно складні танки легше швидко зняти з консервації і поставити в роботу, ніж Т-72. Крім того, Росія має намір терміново провести модернізацію на своїх заводах частини застарілого парку, вважає експерт. Ці танки теж прийдуть на фронт, але трохи пізніше: після того, як перша хвиля зазнає втрат.
«На початку війни Україна мала близько 800 танків, всі радянської конструкції, – нагадує експерт CSIS. – Вони втратили кілька сотень, але й захопили кілька сотень російських, тож, ймовірно, у них зараз шість-сім сотень радянських танків. Навіть ще одна сотня сучасних західних танків є суттєвою». Чому? Тому що їх потенційний російський конкурент (не рахуючи застарілих Т 72) – Т 14 Армата – досвіду бойового застосування немає. Більше того: станом на кінець 2019 року відкриті джерела оцінювали кількість випущених Росією машин. 16 екземплярів при спробах наростити випуск лише до 28 – 44 (!) на рік.
Чи вплинуть ешелони застарілої російської техніки на хід бойових дій? «Виявлять, – вважає Марк Кансіан. – Вони хоч і не здатні боротися з іншими танками, але все одно здатні вражати піхоту, зрештою – у них все ще є кулемет і якась гармата з броньовим захистом. Вони можуть пересуватися. Таким чином, у супроводі російської піхоти вони можуть виявитися корисними». МакБет додає: росіяни, швидше за все, використовуватимуть старі танки з укриття просто як артилерійські гармати з мотором для періодичної передислокації.
З цією точкою зору згоден і Дмитро Горенбург (Dmitry Gorenburg), старший науковий аналітик вашингтонського Центру військово-морського аналізу (Center for Naval Analyses, CNA): «Не думаю, що нові танки повністю змінять правила гри для України. Думаю, ця війна залишиться переважно артилерійською. Тож танки — це своєрідний допоміжний інструмент, а не головна страва. Головна потреба України – це артилерійські снаряди».
Збіднений уран замість свинцю
Повідомлення Великої Британії про постачання снарядів із сердечниками з збідненого урану (depleted uranium, DU) для танків Challenger 2 викликало пропагандистський сплеск у Росії, де спробували використати цю інформацію як виправдання для розгортання ядерної зброї в Білорусі.
Насправді DU-боєприпаси (які, до речі, є й у Росії) не мають жодного відношення до ядерної зброї та ніяк не впливають на вибухові характеристики заряду. Навіщо тоді потрібен у снаряді уран?
«Перевага збідненого урану в тому, що він надзвичайно щільний, – пояснює Марк Кансіан. – Це дуже важкий метал, що робить снаряд ефективним, бо він може пробити товщу броню. Деякі країни використовують для осердя протитанкових снарядів вольфрам; і те, й інше – дорого, але уран має деякі технологічні переваги».
Кінетична енергія снаряда пропорційна його вазі та квадрату швидкості. Таким чином, чим важчий снаряд при тих же габаритах та швидкості, тим більше він ефективний – особливо при пробиванні броні або укріплень. Вольфрам і уран мають щільність більше 19 грамів на кубічний сантиметр – це відповідно в 19 разів більше, ніж у води та в 1.7 рази – ніж у свинцю – традиційного матеріалу для дешевих куль і снарядів. Крім того, якщо свинець можна розплавити в консервній банці на багатті (температура плавлення 328ºC) і він просто потече при ударі, то уран плавиться лише при 1122ºC.
Вольфрам ще більш щільноплавкий, але уран має важливу фізичну властивість. Урановий сердечник правильно сконструйованого снаряда має форму дротика, при ударній деформації цей метал здатний зламуватися так, що дротик самозагострюється, а потім самозаймається від нагріву, що викликає пожежу всередині ураженого об'єкта, детонацію боєприпасів і т.д.
Чи випромінюють DU-боєприпаси радіацію? Ні. «Поводитися з ними цілком безпечно, – каже Марк Кансіан, – і особливих антирадіаційних вимог немає».
«Мова йде не про загрозу радіаційного ураження, – додає Райн МакБет, – а про звичайні запобіжні заходи при роботі з важкими металами, такими як свинець, чиї солі отруйні, або ртуть, чиїми парами можна отруїтися. Якщо уран потрапить до ваших легень, це буде некорисно. Я завжди кажу людям: не лізьте в автомобілі, що згоріли! Там вигорів свинцевий акумулятор, шини – ви хочете дихати всією цією гидотою, пилом важких металів?»
Збіднений уран має нижчий вміст ізотопу 235. Це нерадіоактивний уран-238, до якого примішано (за американськими стандартами) лише 0.3% урану 235. Для порівняння: природний уран і то містить його вдвічі більше: 0.72 %.
Уран 238 майже нерадіоактивний через неймовірно тривалий період напіврозпаду, який триваліший, ніж у ізотопу 235 в 18 з лишком тисяч разів. З трьох основних видів радіаційного випромінювання, яке класифікується як альфа-, бета-і гамма-випромінювання, збіднений уран випромінює лише перше з них, яке навіть на відкритому повітрі не поширюється далі за кілька сантиметрів і повністю зупиняється листом паперу або поверхневим шаром шкірного епітелію людини. Таким чином, небезпечно лише вдихати або вживати в їжу збіднений уран – втім, те саме можна сказати і про дуже багато інших речовин.
Збройні сили США та НАТО використовували DU-боєприпаси у війні в Перській затоці 1991 року, в Боснії, в Іраку в 2003 році та при ударах по ІДІЛ у Сирії в 2015 році. Підраховано, що під час війни у Перській затоці було використано від 315 до 350 тонн таких боєприпасів.
У військових конфліктах, де застосовувалися DU-боєприпаси, проблемою, як зазначають експерти, може стати лише вдихання частинок DU в аерозолях, що виникають при пробиванні броні та згорянні, коли виділяються оксиди збідненого урану у вигляді пилу, яким можна надихатися або забруднити рани. . Однак, це, ймовірно, не головний вражаючий фактор у разі попадання такого снаряда в танк: швидше за все, ціль буде знищена цілком і відразу.
Цікаво, що в середньому близько 90 мікрограмів природного урану міститься в організмі кожної людини (в основному в кісткових тканинах) – в результаті нормального прийому води, їжі та дихання. Дослідження показали, що застосування DU-боєприпасів не призводило до захворюванням у військових. Більш того: частина танків M1A1 та M1A2 Abrams, побудованих після 1998 року, мають модулі DU, вбудовані в композитну броню Chobham у передній частині корпусу та передній частині вежі, що суттєво покращує захищеність екіпажу.
DU-боєприпаси використовуються далеко не тільки танками: наприклад, такі осердя є у 30-мм бронебійно-запальних снарядів для штурмовика A-10 Thunderbolt II та інших. Застосовується збіднений уран і в цивільних технологіях: перші серії знаменитого Boeing 747 мали противаги тримерів з DU (від 400 до 1500 кілограмів).
Більшість збідненого урану утворюється як побічний продукт виробництва збагаченого урану для палива ядерних реакторів або ядерної зброї. Тому є він переважно у ядерних країнах. Так, за даними відкритих джерел, Росія накопичила його 460 тисяч тонн (друге місце після США з відставанням менше ніж на 5%), а постачальник снарядів для Challenger, Великобританія – лише 30 тисяч тонн: у 15 разів менше.
«Але росіяни, звичайно, причепилися до цього! – каже Дмитро Горенбург. – Нібито постачання DU-снарядів – це своєрідна ядерна ескалація, почали говорити про це, ніби це якась радіологічна зброя або щось таке, що просто не відповідає дійсності. Тепер це використовується як привід, щоб вести мову про розміщення або навіть потенційну передачу тактичної ядерної зброї до Білорусі. Насправді це непорівнянні речі. Крім того, цілком імовірно, що російські військові також використовують снаряди зі збідненим ураном у деяких своїх боєприпасах в Україні, хоча ми ще й не маємо підтверджених випадків».
Чи змінять танки та DU-снаряди хід війни?
Експерти сходяться на думці, що на полі бою в Україні ми не побачимо танкових битв у стилі Курської дуги та села Прохорівки: танк на танк. Британський військовий експерт Даніель Ренделл (Daniel Rendell) вважає, що Україна використовуватиме танки в основному для підтримки піхоти. Особливо – Challenger 2, який винятково гарний саме в цій якості. «Нарізна зброя Challenger дозволяє використовувати високоефективні осколково-фугасні снаряди (High Explosive Squash Head; HESH), – пояснює експерт. – Це добрий снаряд загального призначення, але йому не вистачає ударної сили проти новітніх розробок останнього десятиліття (реактивна броня тощо). Нарізний ствол знижує ефективність бронебійних снарядів з стабілізатором, що скидається, які більш ефективні проти танків високого класу». (До речі, саме через цю причину британський танк використовує DU-боєприпаси як основні бронебійні: важкий снаряд компенсує його меншу швидкість у нарізному стволі.)
Райн МакБет вважає, що західні танки здатні змінити правила гри лише на тактичному рівні: "Я не думаю, що їх буде достатньо для того, щоб мати стратегічне значення. А ось конкретному командиру української роти новий танк надасть унікальні можливості".
«На цій війні немає "срібної кулі", як би нам цього не хотілося, – робить висновок Марк Кансіан. – Багато хто продовжує сподіватися, що Захід дасть якусь диво-зброю, яка одразу змінить хід війни та принесе перемогу українцям. Але це неможливо: перемогу принесе поєднання боєприпасів, які Захід відправляє в Україну, сукупного потенціалу всієї техніки, якісного навчання, яке проводить НАТО для українців, і, нарешті, рішучості українського народу».