Премію "Оскар" у категорії "Найкращий документальний фільм" отримав фільм "Навальний" про російського політика й опозиціонера Олексія Навального. Церемонія вручення премії відбулась у неділю, 12 березня, в Лос-Анджелесі.
“Думаю, ти станеш президентом після цього” – сказав журналіст-розслідувач Христо Грозєв в одній зі сцен цього фільму від канадського документаліста Деніела Роера.
“Це був найбільш політичний момент у телешоу, яке переважно вільне від політики”, – відгукується про вручення премії фільму "Навальний" видання Politico. Крім того, Politico пише, що Україна також отримала неофіційний “оскар” цього року, але “за зневагу” у статті, яка так і називається "А Оскар за зневагу дістається … Україні".
Видання пише, що для українців цьогорічна церемонія Оскар залишила гіркий присмак, адже Навальний, який може бути героєм для багатьох росіян, не дуже популярний в Україні.
"Українці не можуть забути націоналістичних заяв Навального щодо російських меншин, його позицію, що "Крим – це не бутерброд, який можна віддавати туди-сюди", а також його участь в ультранаціоналістичних маршах у Росії у 2000-х роках", – пише видання Politico, додавши, що багато українців вражені позицією Навального щодо окупації Криму 2014 року.
Лише через рік після повномасштабного вторгнення росіян в Україну і після двох років перебування в ув'язненні на Твітер-сторінці Олексія Навального з'явилось повідомлення про необхідність прийняти міжнародно визнані кордони України.
Продюсер іншого претендента на “Оскар” у тій же категорії документального кіно – Азад Сафаров, який представляв на Оскарі український фільм "Будинок зі скалок", пов'язав перемогу фільму "Навальний" із просуванням російської пропаганди на Захід.
“Сьогоднішній вечір ще раз довів, що російська пропаганда дуже добре діє і вміє розкручувати псевдогероїв там, де героїв нема. А значить у нас ще багато роботи. Ми українці, ми не скаржимось. Ми боремось. Переконуємо, доносимо, доводимо інформацію знову і знову поки нас не почують. Навіть якщо почути мають в Голівуді. За останні 10 днів тут в США ми всюди, де могли говорили про російські злочини, про російську війну проти України, і про російські фейки", – написав Сафаров у Фейсбуці, він є другим режисером цієї стрічки. Його позицію цитує у статті видання Politico.
Документальний фільм "Будинок зі скалок" розповідає про життя українських дітей із притулку поблизу лінії фронту, а також про дітей з окупованих Росією територій.
"Ми мали виграти не тому, що ми з України, а тому, що фільм глибокий, цінний і талановито знятий режисером з Данії Сімоном Леренгом Вілмонтом і зроблений крутою командою, – написав Азад Сафаров. – Наша мета була через "Будинок зі скалок" привернути якомога більше уваги до України".
“Це що, передвиборча кампанія?”
Деякі критики пишуть, що фільм "Навальний" зміщує увагу від повномасштабної війни в Україні, яку Росія розв'язала торік, до внутрішньо політичних питань в РФ.
У стрічці головний герой Олексій Навальний, звертаючись до російського натовпу щодо війни в Україні, наводить лише такий аргумент: “Ви хочете платити за війну?”
– Ні, – відповідає натовп.
– Я припиню війну, – обіцяє тоді натовпу Навальний.
Потенційне президентство Навального у майбутньому стало “певним лейтмотивом” фільму, що виграв “Оскар”, – вважає кінознавець, виконавчий продюсер телеканалу "Суспільне Культура" Лук’ян Галкін, з яким поспілкувався Голос Америки.
“Є питання, яке звучить “за кадром”, чим потенційний президент Навальний буде відрізнятися від президента Путіна. Напевно, це моє емоційне сприйняття глядача: це що, передвиборча кампанія?”, – каже Галкін у своєму відеоогляді напередодні оголошення результатів цьогорічної кінопремії.
Він також наголошує, що першу промову після повернення до Росії, процитовану, зокрема, і в документальному фільмі, Навальний робив саме на фоні банера з Кремлем.
“Навальний з віслючками як Ленін з дітьми”
“Навальний ходить серед віслюків і поні. Хизується інтелектом перед віслюками. Десь у фільмі є Путін. Він – протилежність Навального. Він не ходить серед віслюків і всіх лякає. Навальний не лякає. Навальний хороший. Якщо ми цього не зрозуміли, фільм підкаже”, – пише Галкін у своєму відгуці на оскароносну стрічку, а у відеоогляді детально аналізує, як кінематографічними прийомами глядачу зроблено “підказки” про те, що думати і що відчувати під час перегляду – від підібраної “маніпулятивної” музики до милих моментів із тваринами (Галкін порівнює цей прийом із сюжетом радянської пропаганди “Ленін і діти”).
Крім того, як каже кінознавець Галкін, фільм створено як “шпигунський трилер” чи “таке собі супергеройське кіно”, щоб сподобалося і любителям “екшену”, не тільки шанувальникам класичного документального кіно.
Росіян нема сенсу “програмувати” на обрання Навального
Голова Незалежної медійної ради Отар Довженко у коментарі Голосу Америки розповів, що росіян нема сенсу “програмувати” на обрання Навального: “Та вони й кіно не побачать, і навряд чи дізнаються про цей «оскар».
У Росії вільні вибори можливі тільки після краху режиму Путіна і повної перебудови державного ладу, а також після настільки глибоких і масштабних змін у ментальності росіян, що я навіть не знаю, що може допомогти. Останній раз їхні голоси реально впливали на майбутнє держави понад чверть століття тому”.
“Інструмент внутрішньої боротьби за підтримку і визнання Заходу”
“Як на мене, це радше інструмент внутрішньої боротьби між фракціями і центрами впливу російської опозиції, яких є щонайменше декілька, за підтримку і визнання Заходу”, – вважає Отар Довженко.
Щодо фільму як можливого елементу передвиборчої кампанії, аналітик каже: “Оскароносний фільм — це, звичайно, заявка на перемогу, хоча в інших претендентів можуть бути свої козирі. Це навряд чи навіть слід тлумачити як переділ «шкури невбитої Росії». Все одно, якщо режим Путіна впаде, нема жодної гарантії, що «кандидат від Заходу» переможе на наступних виборах чи взагалі буде брати участь у виборах. Це змагання, перш за все, за ресурси — грошову допомогу, безпеку, допомогу в облаштуванні побуту і вільному пересуванні. Також не забуваймо, що Навальний сидить у тюрмі в Росії, й теоретично, міжнародний тиск може допомогти його звільнити. Саме це, а не якість кіна, могло стати головним аргументом, щоб дати йому “Оскар”.
Лук’ян Галкін водночас застерігає щодо підступності промокампанії самого фільму. За його припущенням, експертів кіноакадемії могли схилити до голосування не тільки аргументи щодо самого фільму, але і відчуття самозадоволення від дотичності до “великої справи”. Гасло самої рекламної кампанії “Навального” стверджувало, що “Оскар для Навального врятує життя Олексія”.
"Оскар" і Україна
Цього року, як і торік, організатори кінопремії "Оскар" не дозволили президенту України Володимиру Зеленському звернутися з промовою до американців під час церемонії вручення премій, мовляв, через “позаполітичну позицію” церемонії.
Михайло Подоляк, радник в адміністрації українського президента, розкритикував премію "Оскар" для стрічки “Навальний” . У Твіттері він заявив: "Якщо Оскар поза політикою, як ми повинні розуміти документальний маніфест Навального, переповнений внутрішньою російською політикою? Якщо Оскар поза контекстом війни в Україні та масового геноциду українців, чому ви постійно говорите про гуманізм та справедливість?".
Переможцем номінації “Найкращий міжнародний художній фільм” американська кіноакадемія обрала стрічку "На західному фронті без змін" швейцарського режисера Едварда Бергера, знята за однойменним романом Ремарка. Це антивоєнний фільм про людей, яких занапастила війна.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба розкритикував це рішення, назвавши його "лицемірством" у коментарі німецькому виданню Bild am Sonntag.
"Якщо "На західному фронті без змін" отримає "Оскар" за найкращий іноземний фільм у той час, а президенту Зеленському, який воює, очолює країну, що бореться у найбільшій війні в Європі з часів Другої світової війни, не дозволять виступити на "Оскарі", ви не знайдете кращого прикладу лицемірства топ-менеджерів і продюсерів кіноіндустрії", – сказав Кулеба.
"Люди, ви збираєтеся нагородити фільм про війну і не розумієте: якщо ви п’єте шампанське, носите гарні сукні з діамантами, і ніхто з вас не хоче чути справжню історію війни, яка відбувається тут і зараз, то з вами щось не так", – зазначив глава МЗС України у коментарі виданню Bild am Sonntag.