Європейський союз включив до санкційного списку Александру Йост — авторку англомовних travel- та lifestyle-блогів (блоги про подорожі та стиль життя) Sasha Meets Russia та Sasha and Russia. На перший погляд її контент виглядав як розповіді про подорожі, російську культуру, кухню, природу та "звичайне життя". Але, за оцінкою Ради ЄС, під виглядом культурного контенту вона поширювала проросійську дезінформацію та наративи, які допомагають легітимізувати війну Росії проти України.
Цей випадок виділяється на тлі звичних санкцій проти чиновників, військових, олігархів, державних телеканалів і великих пропагандистів. Під обмеження потрапила не офіційна медійна структура, а інфлюенсерка, чия аудиторія приходила за естетичними відео про Росію, подорожі та особисті враження. Для ЄС це важливий сигнал: пропаганда під час війни може поширюватися не лише через новини, ток-шоу та політичні заяви, а й через "м'який" формат соцмереж — travel-блоги, культурні ролики, lifestyle-контент і розповіді про повсякденність.
Хто така Alexandra JostАлександра Йост — громадянка США з російським корінням, яка жила в Росії та вела блоги для іноземної аудиторії. Її публікації будувалися навколо російських міст, природи, традицій, поїздок, рецептів і побутових спостережень. Саме цей формат зробив історію помітною.
Такий блог не виглядає як державний телеканал або агресивний політичний канал. Він створює образ "нормальної", красивої та гостинної Росії, звертаючись до глядача через особистий досвід і довіру до автора. За даними Novaya Gazeta Europe та OCCRP, санкційне обґрунтування ЄС пов'язане, зокрема, з розслідуваннями про виплати Йост з боку структури RT — російської державної пропагандистської мережі.
Що вирішив ЄвросоюзРада ЄС включила Александру Йост до санкційного списку в межах заходів проти російської пропаганди та дезінформації. В офіційному повідомленні ЄС ідеться, що обмеження спрямовані проти осіб і структур, які поширюють дезінформацію, що виправдовує, просуває або легітимізує війну Росії проти України. Санкції означають замороження активів на території Євросоюзу та заборону громадянам і компаніям ЄС надавати фігуранту кошти або економічні ресурси.
Novaya Gazeta Europe наводить позицію ЄС так: під виглядом культурного висвітлення Йост зібрала широку аудиторію, але фактично просувала прокремлівські наративи та підтримувала неоколоніальні територіальні претензії Росії до України. Чому travel-блог може бути політичним інструментомTravel- та lifestyle-контент зазвичай сприймається як нейтральний. Глядач чекає красивих краєвидів, їжі, поїздок, розмов про традиції та "справжнє життя", а не політичної кампанії.
Саме тому такий формат зручний для впливу на аудиторію. Якщо автор постійно показує країну лише через затишок, культуру, природу та гостинність, але водночас повторює кремлівські тези про війну, санкції, Україну чи Захід, пропаганда стає менш помітною. Вона приходить не як лозунг, а як частина особистої розповіді.
Для іноземної аудиторії це може звучати переконливіше, ніж офіційні заяви Москви: "я живу тут, все бачу сама, західні медіа перебільшують, звичайні росіяни страждають від русофобії". Такий прийом знижує критичне сприйняття і робить політичні тези більш людяними. Головна сила lifestyle-пропаганди в тому, що вона не виглядає як пропаганда: глядач приходить за культурою та подорожами, а отримує політичну рамку.
Що таке "м'яка" пропагандаНа відміну від прямої військової агітації, "м'яка" пропаганда рідко починається із заклику підтримати війну. Вона працює через нормалізацію: показує країну-агресора як красиву, спокійну, культурну та несправедливо засуджену зовнішнім світом. У такій картині війна відходить на задній план або подається як "складний конфлікт", санкції виглядають як покарання звичайних людей, а Україна та її союзники — як частина ворожої чи упередженої системи.
Небезпека саме в змішуванні жанрів. Користувач може не підписатися на політичний канал, але дивитиметься відео про подорожі, їжу, архітектуру або "російську душу". Якщо в цей потік регулярно вбудовані прокремлівські тези, вплив працює м'якше, але глибше.
Чому це пов'язано з війною проти УкраїниРосія веде війну не лише на полі бою. Інформаційна кампанія залишається частиною її стратегії: Москва намагається знизити підтримку України, розмити відповідальність за агресію, представити санкції як "русофобію" та переконати західну аудиторію, що війна — це не напад Росії, а нібито спірна геополітична історія. Інфлюенсери в такій системі можуть бути корисні саме тому, що не виглядають як офіційні спікери.
Вони працюють через довіру, особистий стиль, емоції, побутові деталі й відчуття "справжнього життя". За оцінкою ЄС, контент Йост був частиною такого середовища: не фронтовий репортаж і не політичне ток-шоу, а культурна упаковка, яка допомагає нормалізувати Росію під час війни та просувати вигідні Кремлю наративи. Чому санкції проти інфлюенсерки важливіДосі санкції частіше асоціювалися з політиками, військовими, компаніями, телеканалами, чиновниками та великими пропагандистами.
Випадок Йост показує, що ЄС починає ширше оцінювати осіб, які формують інформаційне середовище в соцмережах. Це важливо тому, що багато користувачів отримують уявлення про війну не з телевізора, а з TikTok, Instagram, YouTube, X і Telegram. Там межа між особистою думкою, рекламою, культурним контентом і політичним впливом значно менш помітна.
Для інфлюенсерів це попередження: якщо контент системно виправдовує агресію або просуває державну дезінформацію, посилання на "культуру", "подорожі" чи "особистий блог" уже не обов'язково захистить від політичних і фінансових наслідків. Що це означає для платформ і рекламодавцівСанкції проти інфлюенсера створюють ризик не лише для самого автора, а й для тих, хто з ним співпрацює. Європейські бренди, рекламні агентства, платіжні сервіси та платформи повинні враховувати, що робота з особою з санкційного списку може мати юридичні наслідки.
Для соцмереж це також складне питання. Явний державний пропагандистський канал легше визначити, ніж блог про подорожі, де політичні тези вплетені в ролики про культуру та повсякденність. Тому випадок Йост показує нову проблему модерації: дезінформація може поширюватися через контент, який зовні виглядає м'яким, аполітичним і навіть освітнім.
Чому це важливо для звичайних користувачівДля аудиторії ця історія — нагадування, що політичний вплив може приходити через неполітичний контент. Блог про подорожі може бути частиною інформаційної кампанії, якщо він системно просуває одну політичну картину світу й замовчує ключові факти. Це не означає, що будь-який контент про російську культуру автоматично є пропагандою.
Проблема починається там, де культурна оболонка використовується для виправдання агресії, заперечення злочинів, дискредитації України або просування тез державних медіа. В умовах війни важливо дивитися не лише на якість картинки, а й на те, хто фінансує автора, які тези він повторює, кого цитує та які факти системно виключає зі своєї версії реальності. Що буде даліСанкції проти Alexandra Jost можуть стати орієнтиром для інших випадків, де прокремлівська пропаганда поширюється через "м'які" формати: travel-блоги, культурні проєкти, подкасти, освітні відео та lifestyle-контент.
Для ЄС це спосіб показати, що дезінформація оцінюється не лише за формою, а й за функцією. Якщо блог допомагає виправдовувати війну та просувати наративи держави-агресора, він може потрапити в поле санкційної політики незалежно від того, чи виглядає він як політичний проєкт. Головний сенс цієї історії в тому, що інформаційна війна давно вийшла за межі новинних студій.
Іноді вона приходить у вигляді красивого відео про подорож — і саме тому стає менш помітною для глядача. За матеріалами: Council of the European Union, Novaya Gazeta Europe, OCCRP, NRK