Financial Times назвала Ізраїль “економікою-батутом”: країна переживає військові та енергетичні шоки, різко просідає в окремі періоди, але потім знову відштовхується вгору. Для України цей досвід важливий не як готовий рецепт, а як приклад того, як економіка під постійним тиском може не ламатися, а перебудовувати свою структуру. Метафору “батут” використав голова Банку Ізраїлю Амір Ярон.
Він описав ситуацію, коли люди під час загострень ховаються в укриттях, а після закінчення ракетної тривоги повертаються до роботи, ресторанів, покупок та звичайної активності. Це не нормальне життя, а адаптація до хронічної загрози. Ізраїльська економіка за останні роки кілька разів скорочувалися на тлі війни, мобілізації, ударів та регіональної нестабільності.
Але після спадів активність знову відновлювалася. За даними FT, у першому кварталі 2026 року ВВП Ізраїлю знизився на 3,3% у річному вираженні, однак OECD прогнозує зростання на 3,3% у 2026 році та 5,6% у 2027 році. Причина стійкості не в тому, що війна “не заважає” економіці.
Заважає — і дуже дорого обходиться. Ізраїль втрачає робочий час через мобілізацію, несе величезні витрати на оборону, стикається з падінням туризму, відтоком частини фахівців, зростанням держборгу та політичними ризиками для інвестицій. Але країна мала важливі стартові переваги.
До нинішнього періоду війн Ізраїль два десятиліття накопичував зростання, розвивав Технологічний сектор, підтримував низький рівень держборгу, мав сильні приватні заощадження та досить гнучкий ринок праці. Це дозволило державі швидко підтримувати бізнес і домогосподарства під час шоків. Окрема опора — оборонно-промисловий сектор.
В умовах війни він не тільки отримує замовлення, але й стає частиною експортної та технологічної економіки. Ізраїльські компанії у сфері оборони, кібербезпеки, дронів, сенсорів, ППО та аналітики працюють на стику армії, стартапів та Міжнародного ринку. Ще один фактор — енергетика.
Ізраїль в останні роки спирається на власний природний газ, що знижує залежність від зовнішніх поставок електроенергії та палива. Це не робить країну невразливою: удари, морські ризики та зростання світових цін все одно створюють загрози. Але наявність внутрішнього газового ресурсу пом'якшує частину енергетичного тиску.
Для України цей елемент особливо показовий. Країна, яка воює, повинна думати не тільки про поточні закупівлі палива, але й про довгострокову стійкість енергетики: розподіленій генерації, захисті мереж, накопичувачах, газі, біометані, імпорті обладнання, локальному Ремонті та здатності швидко відновлювати пошкоджені об'єкти. Ізраїльська модель також показує значення цифрової та сервісної економіки.
Високотехнологічні компанії можуть швидко переходити на віддалену роботу, переносити частину процесів за кордон, працювати з глобальними клієнтами та залучати капітал навіть в умовах внутрішньої кризи. Це не захищає всіх, але дає економіці сектор, здатний продовжувати рух. Україні тут є що порівнювати.
ІТ, оборонні технології, Інженерні команди, кібербезпека, govtech, фінтех та експорт послуг вже стали частиною української стійкості. Але для довгого ефекту потрібні не тільки таланти, а доступ до капіталу, захист контрактів, зрозумілі податки, страхування воєнних ризиків та можливість масштабувати виробництво всередині країни. Головний урок “економіки-батута” — держава повинна заздалегідь будувати амортизатори.
Це резерви бюджету, швидкі програми компенсацій, кредитування бізнесу, підтримка зайнятості, воєнне страхування, захист критичної інфраструктури та правила, які дозволяють компаніям працювати навіть при обстрілах і перебоях. Але у ізраїльського досвіду є і зворотній бік. “Відскок” не означає відсутність ціни. Війна підвищує частку оборонних витрат, витісняє цивільні інвестиції, посилює нерівність, тисне на малий бізнес і може прискорювати еміграцію фахівців.
Економіка може виглядати стійкою в макростатистиці, але окремі галузі та сім'ї при цьому живуть у режимі постійного зносу. Для України це особливо важливо: не можна романтизувати адаптацію до війни. Звикання до тривог, укриттів, перебоїв світла та мобілізаційної економіки не є нормою розвитку.
Це спосіб виживання, який повинен працювати паралельно з відновленням, інвестиціями та рухом до безпеки. Є і політичний фактор. Ізраїльська економіка витримує шоки, поки інвестори вірять в інститути, безпеку контрактів і здатність держави контролювати ризики.
Якщо політична нестабільність, міжнародна ізоляція або санкційні загрози посилюються, навіть сильна технологічна економіка починає втрачати капітал і людей. Україні цей висновок близький напряму. Воєнна стійкість не може замінити довіру до правил.
Інвесторам важливі суди, захист власності, прозорі закупівлі, антикорупційна інфраструктура, прогнозована податкова політика та зрозуміле партнерство з ЄС. Без цього “батут” може перестати відскакувати. Тому ізраїльський приклад корисний не як інструкція “жити під війною десятиліттями”, а як набір питань для України.
Які галузі можуть працювати при хронічній загрозі? Як утримувати людей? Як страхувати бізнес?
Як швидко відновлювати попит після шоків? Як зробити оборонний сектор не тільки витратою, але й джерелом технологій? Головний висновок: економіка під воєнним тиском може бути стійкою, якщо у неї є накопичені ресурси, гнучкі компанії, сильна енергетика, технологічний експорт, працюючі інститути та швидкі Швидкі механізми підтримки.
Але “економіка-батут” — це не перемога над війною, а дорога форма адаптації. Для України цінність ізраїльського досвіду саме в тому, щоб будувати стійкість, не перетворюючи постійну загрозу на нову норму. За матеріалами: Financial Times, Le Monde, OECD