ЄС збільшив закупівлі російського арктичного LNG з проєкту "Ямал" до рекордного рівня за перші чотири місяці року, попри курс на відмову від російських енергоносіїв. Країни Євросоюзу у січні-квітні 2026 року отримали 91 вантаж зрідженого природного газу з російського проєкту Yamal LNG. За оцінкою німецької організації Urgewald на основі даних Kpler, це становило 6,69 млн тонн – на 17,2% більше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Urgewald називає цей показник найвищим для перших чотирьох місяців року від початку експорту з Yamal LNG у 2017 році. За оцінкою організації, платежі ЄС Росії за цей газ могли сягнути €3,88 млрд за січень-квітень. Розрахунок базується на біржових цінах TTF, тому йдеться про орієнтовну валову оцінку, а не про точні суми за контрактами.
Європа стала ключовим покупцем для російського арктичного проєкту: на ЄС припало 98% усіх вантажів Yamal LNG, які дійшли до кінцевих портів призначення в цей період. У березні, квітні та ще один місяць поспіль усі такі вантажі, за даними Urgewald, прямували саме до європейських портів. Головним вузлом залишається бельгійський Зебрюгге.
За перші чотири місяці 2026 року порт прийняв 25 вантажів з Ямалу – близько одного танкера кожні 4,8 дня. У квітні на Зебрюгге припало понад третину всього імпорту Yamal LNG до ЄС за місяць. Це створює політичний контраст із рішенням ЄС поступово заборонити імпорт російського газу.
Рада ЄС у січні формально ухвалила правила відмови від російського трубопровідного газу та LNG. Повна заборона для російського LNG має запрацювати з початку 2027 року, а для трубопровідного газу – з осені 2027 року. Для чинних контрактів передбачені перехідні періоди.
Проблема для України в тому, що до повного бану європейський ринок і далі забезпечує Росії енергетичну виручку. Urgewald прямо вказує, що довгострокові контракти залишають головну шпарину: без їхнього обмеження значна частина російського арктичного LNG може продовжити надходити до Європи. Додатковий фактор – зростання газових цін через війну на Близькому Сході та ризики навколо Ормузької протоки.
Дорожчий газ збільшує вартість вантажів, а отже й потенційні доходи російського енергосектору в момент, коли Кремль потребує валютних надходжень для підтримки економіки та війни. Для українського читача ця історія важлива не лише як енергетична статистика. Вона показує, що навіть після кількох років санкційної політики Європа все ще залишається критично важливим ринком і логістичною опорою для одного з ключових російських газових проєктів.
За матеріалами: Urgewald, Рада ЄС