На підконтрольній Україні території проживає близько 31 млн людей, але працюють із них приблизно 13 млн. Єдиний соціальний внесок при цьому сплачується лише за 10,5 млн працівників, заявив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев. За його словами, фактично зайнятих на ринку праці значно менше, ніж потребує українська економіка.
Ще близько 2,3 млн людей з інвалідністю залишаються поза ринком праці, а приблизно 800 тис. українців віком до 60 років отримують пенсію і не працюють. Також із бар'єрами при працевлаштуванні стикаються частина жінок і молоді. Ці цифри показують одну з ключових проблем воєнної економіки: бізнес одночасно стикається з дефіцитом кадрів, а держава – з обмеженою базою для сплати податків і соціальних внесків.
Для бюджету та Пенсійного фонду критично важливо не лише збільшити кількість зайнятих, а й вивести частину роботи з тіні. Соболев пов'язує вирішення проблеми з оновленням трудового законодавства. За його словами, новий Трудовий кодекс має зробити роботу доступнішою, легальнішою та прогнозованішою, а також дати роботодавцям більше легальних моделей зайнятості – зокрема дистанційну, надомну, сезонну, домашню роботу та гнучкий графік.
Уряд уже подав проєкт Трудового кодексу до Верховної Ради. Документ має замінити трудову рамку, сформовану ще у 1971 році, і передбачає електронні трудові договори, цифровізацію документообігу, чіткіші ознаки трудових відносин, нові види договорів та ризик-орієнтовану модель інспекції праці. За оцінкою, наведеною урядом у Білій книзі щодо проєкту кодексу, реалізація реформи може дати близько 302 тис. формалізованих або нових офіційних робочих місць і приблизно 43,4 млрд грн чистого фіскального ефекту на рік.
Для бізнесу окремий ефект очікують від електронного документообігу та скорочення витрат на трудові спори. Ширша мета уряду – залучити додатково 4,5 млн людей на ринок праці до 2035 року. Насамперед ідеться про внутрішній резерв: людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб працездатного віку, молодь, людей старшого віку, жінок із доглядовими обов'язками та тих, хто може повернутися до роботи після перекваліфікації.
Для української економіки це питання не лише соціальної політики. Через війну, мобілізацію, міграцію та старіння населення кількість доступної робочої сили стала одним із головних обмежень для виробництва, оборонної промисловості, відбудови, логістики та сфери послуг. Без розширення легальної зайнятості держава матиме менше ресурсів для фінансування пенсій, соціальних виплат і довгострокового відновлення.
За матеріалами: Укрінформ, Мінекономіки, Кабмін