Пекін отримав новий шанс для просування юаня за межами материкового Китаю на тлі нервозності навколо американської фінансової політики та пошуку альтернативних каналів міжнародних розрахунків. На цьому тлі Китай розширює власну платіжну інфраструктуру – від класичних міжбанківських рейок до цифрового юаня – і намагається подати свою валюту не як повноцінну заміну долару вже зараз, а як зручну страховку для держав і компаній, яким потрібен резервний маршрут для платежів. Саме таку логіку описує The Economist у матеріалі про новий етап юанізації: Китай давно хоче зменшити залежність від долара, але тепер робить ставку не лише на політичні заяви, а й на інфраструктуру.
За даними CIPS, китайська система транскордонних міжбанківських розрахунків станом на березень 2026 року мала 194 прямих і 1597 непрямих учасників, а в Гонконгу в межах пілоту цифрового юаня вже працюють п'ять операторів e-CNY та 18 роздрібних банків для поповнення гаманців. Втім, масштаб цього просування поки що не варто переоцінювати. За даними МВФ, частка юаня у світових валютних резервах у четвертому кварталі 2025 року становила 1,95%, тоді як частка долара – 56,77%.
Дані SWIFT також показують, що в грудні 2025 року юань залишався лише шостою валютою у глобальних платежах із часткою 2,73%. Тобто Китай нарощує присутність у міжнародних розрахунках, але ще дуже далекий від статусу повноцінного конкурента долару в резервах, ліквідності та довірі інвесторів. Для українського читача це насамперед історія не про швидку зміну головної світової валюти, а про фрагментацію глобальної фінансової системи.
Якщо більше країн почнуть тримати під рукою китайські платіжні канали як запасний варіант, це посилить конкуренцію між фінансовими блоками, впливатиме на міжнародну торгівлю, санкційну архітектуру та вартість капіталу. Але найближчою перспективою виглядає не "кінець долара", а поступове зростання ролі юаня як додаткового інструменту в дедалі менш стабільному світі. За матеріалами: The Economist, IMF, SWIFT, CIPS, Hong Kong Monetary Authority