Ще задовго до того, як на лівому березі Дніпра з’явилися промислові майданчики, дороги й дачні масиви, ці землі жили у власному ритмі. Район Чаплі, що сьогодні межує з містом Дніпро, був тихою околицею, де гранітні породи століттями формували ландшафт, приховуючи в собі майбутній ресурс для розвитку регіону. Саме тут з часом виник Любимівський кар’єр — місце, де природна історія перетнулася з інженерною думкою людини.
Розробка гранітних порід у цій місцевості почалася як відповідь на зростаючі потреби індустріального міста. Дніпро розвивався, будувався, потребував доріг, фундаментів, промислових об’єктів. Камінь, що споконвіків лежав у надрах, став основою для цього поступу. Так поступово сформувався кар’єр — складна система гірничих виробок, уступів і технологічних маршрутів, які постійно змінюються в процесі видобутку.
Любимівський кар’єр розташований практично одразу на виїзді з міста, на південь від Придніпровська, і безпосередньо прилягає до історичного району Чаплі. Він не є рекордсменом за глибиною чи масштабами у світовому вимірі, проте має інше, не менш важливе значення. Сьогодні це одне з провідних підприємств України з виробництва гранітного щебеню, оснащене сучасним дробильним обладнанням.
Кар’єр — це не просто велика яма в землі. Це живий виробничий організм. У процесі роботи уступи постійно «рухаються», розширюючи простір видобутку. Гранітні породи дробляться, перетворюючись на щебінь — неорганічний зернистий матеріал, без якого неможливо уявити сучасне будівництво. Саме щебінь є основою для доріг, житлових і промислових об’єктів, реконструкції інфраструктури. Любимівський кар’єр щороку виробляє близько 1,5 мільйона тонн щебеню різних фракцій, роблячи свій внесок у розвиток країни.
Однак це місце приваблює не лише промисловим значенням. Для уважного мандрівника кар’єр відкривається і з іншого боку. З висоти ґрунтової дороги у напрямку Любимівки, варто лише звернути з асфальту й пройти трохи пішки, відкривається вражаюча панорама: тераси кар’єру, що спускаються вниз, широкий плес Дніпра та силует міста на горизонті. Тут легко затриматися, присісти на розкиданих каменях і на мить відчути масштаб простору та часу — поєднання природної сили й людської праці.
Поруч із цим індустріальним ландшафтом збереглися й інші сліди минулого, зокрема закинутий дитячий табір у Любимівці. Він мовчазно нагадує про інші епохи — часи, коли ці місця асоціювалися з відпочинком, дитячим сміхом і літніми канікулами. Сьогодні він існує радше як маркер пам’яті, контрастуючи з активним життям кар’єру.
Любимівський кар’єр — це приклад того, як природне утворення стає частиною сучасної історії. Він поєднує в собі минуле геологічних епох, індустріальний розвиток ХХ–ХХІ століть і сьогодення, у якому камінь із надр перетворюється на основу міст і доріг. Це місце, де Дніпро починається не з набережної, а з глибини землі.