Тарас Шевченко тричі приїжджав із Санкт-Петербурга в Україну і кожного разу він відвідував Київ. Майже рік з весни 1846 до 1847-го він прожив у самісінькому центрі сучасної столиці, створив чимало художніх етюдів тогочасного міста й написав одні із найвідоміших своїх балад "Русалка" і "Лілея".
РБК-Україна розповідає про місця у Києві, які безпосередньо пов'язані з Шевченком.
- Будинок на Козиних болотах
- Місце біля Лаври для малювання
- Хата на Пріорці
- Церква Різдва Христового на Подолі
Будинок на Козиних болотах
Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка розташований за дві хвилини від Майдану Незалежності. За часів поета у цій місцевості була непролазна грязюка, тож її прозвали Козиним болотом. Кобзар проживав тут з весни 1846 до свого арешту – 5 квітня 1847 року, орендував кімнату і майстерню у тодішніх власників Івана та Ольги Житницьких.
В цей час Тарас Григорович працював у Київській археологічній комісії й за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у 5-ти українських губерніях. У рамках цього зробив багато замальовок Києва: Видубицького монастиря, церкви Олександра, Києво-Печерської лаври та панорам Дніпра.
Будинок, у якому проживав Шевченка (фото: РБК-Україна)
Саме у цьому будинку Шевченко написав дві балади "Русалка" та "Лілея", копію рукопису "Лілеї" зараз експонують у музеї. Через війну усі автентичні речі вивезли у сховища, аби убезпечити від пошкодження.
Кімната Шевченка (фото: РБК-Україна)
У мансардному приміщенні була розташована майстерня художника, її вікна виходили у внутрішній двір із видом на садочок. Які саме картини тут створив художник – невідомо. Зараз у музеї іноді проводять майстер-класи із виготовлення офортів. Саме за створення офортів Шевченко отримав звання академік.
У музеї також є маленька експозиція, присвячена столичному активісту Роману Ратушному, який загинув на війні у 2022 році. Він заповів частину військових виплат у випадку власної смерті направити на підтримку музею. Колись Шевченко написав свій славнозвісний "Заповіт" через важку хворобу, сучасна ж молодь пише заповіти через війну Росії проти України.
Майстерня Шевченка (фото: РБК-Україна / Василина Копитко)
Місце біля Лаври для малювання
На території Києво-Печерської лаври є місцина, де Тарас Григорович намалював етюд "Церква всіх святих" у 1846 році. Зараз на цьому місці встановлені стілець і стіл із художнім приладдям, які дозволяють сучасним українцям побачити, в яких умов творив Шевченко.
.jpg)
Місце, де малював Шевченко (фото: РБК-Україна / Василина Копитко)
Збереглося три малюнки Шевченка олівцем 1843 року – "Дальні печери Києво-Печерської лаври", "Київ з-за Дніпра", незавершений малюнок "Київ з боку Дніпра" і сепія "Церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі" у 1846 році.
Відомо, що крім цього ще були художні твори, але поки їх не віднайшли. А саме: "Печери Київської лаври", "Лаврська церква з дзвіницею" (кілька варіантів), "Старці", "Портрет отамана старців", на яких зображено Лавру.
Етюд "Церква всіх святих" (фото: kplavra.kyiv.ua)
Хата на Пріорці
Востаннє Шевченко приїхав у Київ у 1859 році, тоді на два тижні він оселився у домівці Варвари Пашковської на Пріорці. Зараз це частина столичної місцевості Куренівка, а у часи поета це була околиця міста. Літературознавці стверджують, що він сам вибрав цю хатину, коли пішки прогулювався з центру Києва.
"Йшов та йшов – бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе…", – писав Шевченко.
Автентична хатина, де тоді гостював Шевченко, не збереглася. У 1989 році створили хатину-музей, яка відтворює побут київської околиці другої половини ХІХ століття. Там експонують предмети культурної спадщини, які передали нащадки мешканців Пріорки, які особисто зустрічалися з поетом.
Біля хати на Прірці росте дуб, якому понад 400 років. Саме під цим деревом, за спогадами його сучасників, любив сидіти поет.
Хата на Пріорці (фото: museum-portal.com)
Церква Різдва Христового на Подолі
Після смерті Тараса Шевченка українська громада ініціювала перевезення тіла поета на рідні терени, аби виконати його заповіт і поховати на дніпровських кручах.
Домовину Шевченка перевозили із Санкт-Петербурга до Канева через Київ, частину цього шлях долали по Дніпру. Саме у столичній церкві Різдва Христового 6 (18) та 7 (19) травня 1861 року благочинний церков Подолу Петро Лебединцев та настоятель храму Йосип Желтонозький провели панахиду по великому поету. На прощання з Кобзарем зібрався натовп поціновувачів творчості поета. Після цього кияни почали називати церкву "Шевченковою".
Церква Різдва Христового на Поштовій площі (фото: Вікіпедія)
За часів радянської окупації комуністи знесли церкву Різдва Христового, лише на початку 2000-х святиню заново збудували за збереженими кресленнями. Зараз у церкві експонують копію посмертної маски Тараса Шевченка.
Копія посмертної маски Тараса Шевченка (фото: РБК-Україна / Василина Копитко)
Читайте також про 5 найвідоміших картин Шевченка, які показують його художній талант.
Раніше ми писали про те, який напій обожнював Тарас Шевченко.
Під час підготовки матеріалу використали: Вікіпедію, Kplavra.kyiv.ua, Museum-portal.com.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України й читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.