У Грузії тривають протести проти правлячої проросійської партії "Грузинська мрія". Їх спровокувало рішення влади згорнути євроінтеграцію країни.
Яка динаміка протестних акцій у Грузії та чи переростуть вони у справжню революцію – читайте у матеріалі РБК-Україна.
ЗМІСТ:
-
Ситуація на вулицях
-
Зовнішні чинники – США, ЄС та Росія
-
Чи є у протесту лідери
У Грузії котрий день тривають протести проти згортання проєвропейського курсу, який реалізує правляча в країні проросійська партія "Грузинська мрія". Причини протестів багатопланові – незадоволення діями уряду, обмеження політичних свобод, придушення незалежної журналістики, поширення проросійського впливу на країну.
Ситуація різко загострилася після парламентських виборів 26 жовтня, коли "Грузинська мрія" спробувала здобути конституційну більшість. Завдяки мобілізації проєвропейських виборців цього зробити не вдалося, однак партія отримала звичайну більшість із 54% голосів. Опозиційні сили заявили про фальсифікації, почались акції протесту, які, втім, не призвели до жодних результатів.
Ситуація знову різко загострилась після того, як влада на хвилі переможних виборів оголосила про призупинення європейської інтеграції. 28 листопада премʼєр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що країна відмовляється починати переговори щодо вступу в ЄС до кінця 2028 року.
Ситуація на вулицях
"Це протистояння грузинського народу, його практично абсолютної більшості проти російської влади. Я не кажу навіть уже "проросійської влади", бо те, що робить грузинський уряд – це однозначне замовлення Кремля. Тож у принципі це боротьба грузинського народу за незалежність", – сказав РБК-Україна командир "Грузинського легіону", який воює у складі ЗСУ, Мамука Мамулашвілі.
Рівень напруги як з боку протестуючих, так і зі сторони влади зашкалює. Не зважаючи на холодну погоду, поліція використовує водомети. 2 грудня МВС Грузії повідомило про 224 демонстрантів, затриманих за адміністративні правопорушення, ще трьох – за кримінальними справами. Також медична допомога знадобилась понад сотні поліцейських. Однак день за днем – чи, скоріше, ніч за ніччю, – протистояння стає ще жорсткішим.
"Хвиля протесту ще більше набирає сили. Я був на всіх трьох мітингах і можу сказати, що динаміка зростання очевидна. Позавчора було приблизно 50 тисяч людей. Вчора на площі Руставелі було приблизно 100 тисяч людей", – сказав Youtube-каналу РБК-Україна експерт центру зовнішньополітичних досліджень "OPAD" із Грузії Вахтанг Маїсая.
Також збільшилась кількість локацій, на яких відбувається протест. 1 грудня мітинги проходили у чотирьох точках Тбілісі.
Протест у Тбілісі (фото: Getty Images)
Маїсая порівнює грузинських силовиків із тонтон-макутами (воєнізована опора диктатора Дювалье на Гаїті у 50-60-х роках – ред.). За його словами, грузинських силовиків уже можна прирівняти до найманців, оскільки вони діють поза межами конституції, а їх методи позичені у російських ОМОНу та Росгвардії.
Водночас протестуючим за кілька днів так і не вдалося "закріпитися на землі", створивши аналог Майдану, як це було в Україні під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. В ніч на 2 грудня грузинська поліція і спецпризначенці вкотре зачистили проспект Руставелі, який є центральним у Тбілісі. Втім, за оцінками Мамулашвілі, "наметове містечко там нічого не дає", оскільки уряд зараз опирається народу, а не народ уряду.
"Встановлення наметів це не щось, що дає підставу думати, чи будуть протести продовжуватися чи ні. Вони продовжуватимуться у будь-якому разі, доки грузинський народ не досягне легітимної мети: зробити повторні вибори і щоб у них не крали голоси", – підкреслив Мамулашвілі.
Зовнішні чинники – США, ЄС та Росія
Ще один фактор, який може вплинути на ситуацію в Грузії – зовнішній. Реакція західних країн поки що стримана. США оголосили про призупинення стратегічного партнерства з Грузією, повідомив представник Держдепу Метью Міллер. Високий представник Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас у соцмережі Х підтримала грузинський народ і його вибір європейського майбутнього. Також вона повідомила, що силові розгони мітингувальників матимуть "прямі наслідки".
Мова може йти про запровадження санкцій проти членів "Грузинської мрії", які віддають накази про придушення протестів, зазначає Politico. Рішення може бути ухвалено вже 16 грудня на черговій зустрічі міністрів закордонних справ ЄС. Однак інший співрозмовник видання зазначив, що санкції можуть бути накладені в будь-який момент.
ЄС має у своєму розпорядженні і серйозніші важелі впливу. Ще у вересні низка європейських медіа писали, що ЄС може призупинити безвізовий режим з Грузією. Це у свою чергу вдарить по туристичній галузі країни і обмежить для грузинів можливість їздити на роботу в Євросоюз.
Протестуючі в очікуванні сутички з поліцією (фото: Getty Images)
Водночас влада Грузії може розраховувати на підтримку Росії. "Грузинську мрію" давно звинувачують у зв'язках із Кремлем. Тим більше лідер партії Бідзіна Іванішвілі має давні бізнес-інтереси в РФ. 2 грудня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що події в Грузії нагадують те, що "відбулося на Майдані Незалежності у Києві у 2013 році".
"Кремль цього разу підготувався і вже веде всередині Грузії не лише гібридну війну в інформаційно-психологічному аспекті, а й когнітивну війну. Зараз уже вилазять зі своїх нір проросійські пропагандисти", – сказав Маїсая.
На його думку, у Росії є кілька сценаріїв щодо Грузії, залежно від того чи втримається "Грузинська мрія" при владі. А якщо в Грузії таки відбудеться революція, експерт не виключив, що Росія розширить зону окупації, спробувавши захопити не лише Північну Осетію та Абхазію, а й інші регіони Грузії.
Чи є у протесту лідери
У протесту є легітимний лідер – чинна президент Грузії Саломе Зурабішвілі. Однак Грузія є парламентською республікою, президент має не так вже й багато повноважень. Одна з головних переваг Зурабішвілі в тому, що вона може представляти протестуючих у комунікації з іноземними лідерами. Однак, до президентки є і претензії.
"Це фігура, яка протягом 12 років представляла той уряд, який ми маємо сьогодні. Я її не вважаю легітимною, навіть її участь у такого роду подіях. Тому що коли в Грузії тисячами є політичні в'язні, вона не помилувала практично нікого з них. Вона має легітимність і багато способів це зробити, та поки що не зробила. На мій погляд, її роль обмежується керованою опозицією для уряду Грузії", – зазначив Мамулашвілі.
Що ж до інших лідерів протесту, то це коаліція опозиційних сил, які йшли на парламентські вибори, однак про визначальну роль політичних лідерів говорити не доводиться.
"Вона (опозиція – ред) дуже слабка, вона не консолідована, вона не діє разом і це більше народний протест, аніж започаткований політичний протест для Грузії", – сказав Мамулашвілі.
У свою чергу, Маїсая у коментарі Youtube-каналу РБК-Україна зазначає, що політичним лідерам опозиції протистоїть потужний супротивник.
"Лідери створили єдиний центр опору під егідою легітимного президента Саломе Зарубішвілі, але маю сказати, що сили опозиції незрівнянні. Вони борються не з "Грузинською мрією" як філією "Єдиної Росії" (правляча партія в РФ – ред.), а з дуже добре підготовленими кремлівськими стратегами", – підкреслив Маїсая.
Факторів, які грають на руку обом сторонам протистояння, достатньо. Але так само є і чинники, які все ще не проявились. Один із головних – зовнішня підтримка, яка з одного боку може додати сил протестуючим, з іншого – надломити волю тих, хто захищає "Грузинську мрію".
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram
При написанні матеріалу використовувались заяви грузинських політиків, дані МВС Грузії, фото та відео протестів з відкритих джерел, коментарі командира "Грузинського легіону" Мамуки Мамулашвілі та експерта центру зовнішньополітичних досліджень "OPAD" Вахтанга Маїсая.