За даними Генштабу ЗСУ, російські сили за підтримки авіації не полишають спроб оточити Авдіївку. "Безуспішними були наступальні дії противника південніше Новокалинового, Авдіївки, Северного та східніше Первомайського Донецької області", – повідомив Генштаб 14 листопада.
Про те, що росіяни досягають певних успіхів на Авдіївському напрямку повідомляє ISW на основі аналізу інформації російських блогерів, пише Радіо Свобода. Однак, зазначають в ISW, росіяни визнали, що 13 листопада українські сили просунулися під Авдіївку, зокрема до залізничної станції біля Степового на південь від Авдіївки.
Яка ситуація на полі бою зараз, якої зброї ЗСУ потребують найбільше і як на хід війни вплине зима? Про це у програмі "Брифінг Голосу Америки" Юлія Ярмоленко та Остап Яриш говорили з військовослужбовцем ЗСУ, колишнім народним депутатом Єгором Фірсовим.
Голос Америки: Ви берете участь у боях довкола Авдіївки, керуєте дроном, бачите з неба все, що відбувається. Яка ситуація зараз навколо Авдіївки?
Єгор Фірсов: Станом на зараз (інтерв'ю було записане 13 листопада – ред.) відносна тиша була. Сьогодні, навіть можна сказати, був певний день тиші, рух техніки максимально обмежений. Що стосується артилерійських обстрілів, вони були не такими значними, не такими масивними, як зазвичай, але, відверто скажу, нас це зовсім не тішить. Тиша зазвичай означає, що ворог перегруповується і готується до нових наступальних дій. Ми працювали дроном-камікадзе, серед наших цілей, як правило, була неброньована техніка, автівки окупантів тощо. Але, зазвичай, по трасах біля окупованих міст, передмість Авдіївки, рух техніки постійний. Тобто, ти підіймаєш дрони, бачиш, обов’язково, і танки, і БМП, і «Сонцепьоки» (важка вогнеметна система – ред.) і так далі. Cтаном на сьогодні була певна тиша, але це не говорить про те що завтра і післязавтра вона також буде.
Г.А.: Рік тому було дуже багато оптимізму, пов'язаного зі звільненням Херсона. Цьогорічний наступ відбувається повільніше, ніж багато хто сподівався. Є російські мінні поля, недостатні темпи західної допомоги. Ми очікуємо, що наступного тижня відбудеться чергове засідання Контактної групи з оборони України, так званий формат Рамштайн. Що на цьому етапі могло б допомогти українському прориву?
Є.Ф.: Насправді, головним є люди з великою енергією, які отримали величезний досвід. Повірте мені зараз, в моєму підрозділі, є і банкіри, і архітектори, і екологи. Вони стали справжніми професійними військовими, можливо, одними із найкращих у світі за своїми фаховими знаннями. Тому, з точки зору психології, є все.
Чого не вистачає? Не вистачає снарядів, як завжди, нам не вистачає дронів – хотілося більше саме дронів-камікадзе, на яких ми працюємо. А також дуже не вистачає нашої домінації в повітрі щодо літаків. Кожен день, подекуди декілька разів на день, ми бачимо ворожий літак в повітрі, який скидає на наші позиції ФАБи і КАБи (російські авіаційні бомби – ред.). Проти російських літаків замало просто протиповітряних засобів, потрібні наші літаки, які будуть літати і вступати в бій з ворожими літаками. Тому для нашого прикриття, для збереження життів в піхоті, (українських літаків – ред.) звичайно, дуже не вистачає. Ми сподіваємось на дипломатичні прориви щодо швидкого надання нам зброї, яка пов'язана з безпосередньо з повітрям, це літаки. Тому зброї завжди хотілося більше: переважно це снаряди і домінація в повітрі.
Г.А.: На ваш погляд, які корективи може внести зима, настання холодної погоди на хід бойових дій?
Є.Ф.: Звичайно, погода дуже впливає на характер бойових дій. Але, відверто, я не думаю, що тиск ворога припиниться чи зменшиться. Звичайно, можливо, ворогу буде важче продовжувати тримати цю стратегічну ініціативу, тому що ви собі навіть уявити не можете, яке кладовище всього ми бачимо на окупованій території. Тобто, кладовище, в першу чергу, ворожих солдатів. А також кладовище техніки будь-якого виду, будь-якого типу, вона просто там стоїть розвалена, розкурочена.
Звичайно, ворог зазнав дуже суттєвих втрат під Авдіївкою. На мою суб'єктивну точку зору, натиск буде продовжуватися. Звичайно, ворогу зимою, по багнюці, буде важче це робити. Але ми, принаймні себе готуємо, як каже наш командир, комбат, треба готуватися до найгіршого сценарію. Ми готуємо себе до того, що ворог буде продовжувати максимально тиснути, максимально наступати. Тому у нас мають бути готові різні бойові точки, ми максимально маємо підготувати оборону, максимальну кількість дронів, боєприпасів, засобів радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки і так далі. Тобто, ми готуємось до того, що ворог буде продовжувати наступати попри будь-яку погоду.
Г.А.: Останнім часом в українському інформаційному просторі звучить досить багато зневіри, кажуть, що варто готувати себе до того, що ситуація буде ставати ще складніше. Що ви можете сказати цивільним читачам?
Є.Ф.: Можу сказати, звичайно, настрій у різних підрозділів різний. Якщо це піхота, їм, повірте, пекельно складно. Але що стосується аеророзвідки, БПЛА, повірте, наш настрій найвищий, тому що кожен день хлопці з нашого підрозділу палять (російську – ред.) техніку.
Ми відчуваємо місію, ми відчуваємо свою користь і ніхто не відмовляється від роботи, всі рвуться у бій, щоб внести свою частину у нашу перемогу, нехай це малесенький крок, але все починається з маленького кроку. Погані настрої просто не мають сенсу, треба триматися, треба виконувати свою справу, треба нищити ворога, треба стояти і ми обов'язково вистоїмо. Ми в це віримо, живемо цією вірою, цією надією, от що я в принципі можу сказати читачам.