Французький президент Еммануель Макрон, відвідуючи Казахстан і Узбекистан, наголошує на важливості співпраці Європи з тими країнами, що набирають ваги як альтернативні до Росії джерела енергоносіїв та корисних копалин.
Європейський Союз та інші західні країни у відповідь на російську війну проти України заявили про наміри відмовитися від російської нафти й газу та намагаються зменшити закупівлю інших російських сировинних товарів.
Москва і далі має значний вплив у Середній Азії, але Казахстан, найбільша за площею країна регіону, а також Узбекистан – країна з найбільшим населенням, не підтримали вторгнення Росії в Україну і з осудом дивляться на російські намагання змінити кордони визнані після розвалу Радянського Союзу.
На переговорах в Астані 1 листопада Еммануель Макрон наголосив на пошані принципів незалежності й суверенітету держав на тлі глобальної нестабільності.
«Ми поважаємо наших друзів. І ми тут, коли ми їм потрібні. Ми поважаємо їхню незалежність. В світі, в якому великі держави хочуть стати гегемонами, і де регіональні потуги стають непередбачуваними, важливо мати друзів, які поділяють цю філософію», – цитує Макрона агенція Reuters.
Казахстанський президент Касим-Жомарт Токаєв назвав візит французького керівника історичним.
Для Франції особливо важливе значення має співпраця з Казахстаном в галузі атомної енергетики, де французькі компанії пропонують технології, а Казахстан має поклади урану для атомних реакторів.
Уран з Казахстану вже зараз забезпечує 40% потреб Франції, де атомні електростанції генерують приблизно 70% електроенергії.
Казахстан тепер розглядає можливість спорудження власної першої атомної електростанції, і серед вагомих претендентів на контракт називають французьку компанію EDF.
Інша французька компанія Orano має спільне підприємство для видобування урану з державною компанією Казатомпром.
Кілька президентів Франції раніше відвідували Казахстан, але візит Макрона до Узбекистану буде першим з часу розвалу СРСР.
Європейські ЗМІ, повідомляючи про візит Макрона, зауважують, що обидвом тим центральноазійським країнам закидають авторитаризм і критикують за жорстокі придушення виявів незгоди з владою.