У той час, як ще з початку російського вторгнення Україна намагається обмежити експорт нафти, колишній керівник одного з підрозділів російської газової компанії «Газпром» попереджає на сторінках західного видання, що це може призвести до дефіциту нафти на ринку.
Тим часом українські експерти кажуть, що якщо не позбавити Росію можливості експортувати нафту, вона далі продовжуватиме за рахунок нафтових доходів фінансувати війну в Україні.
Нещодавно опубліковане розслідування британських журналістів розповідає про новий спосіб, яким Росія навчилася обходити західні обмеження і продовжує заробляти близько мільярда доларів на квартал на цих схемах.
На сторінках британського ділового часопису Financial Times колишній керівник однієї з найбільших російських нафтових компаній та підрозділу енергетичного гіганта «Газпрому» попереджає, що якщо дозволити Україні змусити Росію перенаправити свій експорт нафти через Балтійське море, то втрати понесе не лише Москва, але її клієнти Заході, які є союзниками України у протистоянні російській агресії.
У колонці для впливового британського видання Сергій Вакуленко, який до лютого 2022 року очолював департамент стратегії та інновацій компанії «Газпром нефть», а тепер є позаштатним дослідником Євразійського центру Фонду Карнегі за міжнародний мир, що у Берліні, каже, що нещодавно Україна за допомогою морських безпілотників атакувала два російські судна в Чорному морі, оголосивши чорноморські порти Росії «зоною воєнного ризику».
Таким чином, на його думку, Україна намагається скоротити російський експорт — перш за все, нафти, підвищуючи ризик для страхових компаній і судновласників, щоб вони припинили рух суден на цих маршрутах.
Російський експерт каже, що одночасно Україна намагається залучити до своїх портів судна інших країн, на які, за його розрахунком, Росія не наважиться напасти, а якщо ж нападе, то «напад на судно під прапором члена НАТО буде розцінено як акт агресії, що призведе до дії статті 5 НАТО, яка говорить, що напад на одного члена є нападом на всіх членів». На сторінках британського щоденника російський експерт пише, що Україна таким чином планує спровокувати конфлікт між Росією і НАТО, якого нібито намагається уникнути Кремль.
«Прямий конфлікт між НАТО та Росією – це не те, чого хоче Москва, тоді як Україна була б рада бачити пряму участь НАТО», – стверджує Сергій Вакуленко.
Він також попереджає про можливість екологічної катастрофи, яку міг би створити напад на танкери в Чорному морі, бо він призвів би до «ризику розливу нафти та значних екологічних збитків для всіх прибережних держав, включаючи Україну».
Вакуленко також зауважує, що якщо Україна замість кораблів, нападе на російські термінали у Новоросійську та Південній Озеріївці, то вони «вразливі до атак і їх важче відновити». Але, зауважує російський експерт, з ними інша проблема – вони використовуються для експорту нафти, видобутої в Казахстані. Тож напад на них головним чином завдасть шкоди західним нафтовим компаніям, які працюють у Казахстані.
Щодо самої Росії, то у разі припинення експорту Новоросійська їй знадобляться нові маршрути для її нафти, каже Вакуленко, і на час, коли вона їх прокладатиме, її видобуток зменшиться, що призведе до дефіциту нафти на світовому ринку, адже «обсяги продажів російської нафти падали ще до того, як Росія почала обмежувати видобуток у рамках нещодавньої угоди з ОПЕК+».
Як попереджає російський експерт, перенаправлення російської нафти на порт Усть-Луга на Балтійському морі зробить її дорожчою для Індії та Китаю та зробить її поставки до Туреччини набагато менш прибутковими.
Це також створило б проблеми для Болгарії та Румунії, для яких російська нафта була настільки життєво важливою, що вони були звільнені від ембарго Європейського Союзу, каже Вакуленко. Тому, на його думку, від дій України у Чорному морі можуть постраждати і її союзники.
Раніше, як повідомляв Голос Америки, Український аналітик Михайло Гончар у статті для газети "Дзеркало тижня" назвав удари дронів по російських кораблях «справжніми санкціями» проти Росії, які, на відміну від існуючих західних санкцій, можуть розбити російські ланцюги постачання паралізувати активність Росії, а головне, «зменшити її надходження до бюджету війни».
Він попередив, що Росія може представити ці дії України як спробу дестабілізувати ринок нафти, від чого постраждає не лише Росія. Але, як наголошує український експерт, американські компанії, які наразі вивозять казахську нафту через російський порт, мають альтернативні шляхи – зокрема, через трубопровід Баку—Тбілісі—Джейхан можуть обійти Чорне море цілком і вивозити нафту з турецького порту у Середземному морі.
Раніше в інтерв'ю Голосу Америки один з архітекторів санкційного режиму проти Росії у США Даніел Фрід сказав, що обмеження ціни ніколи не мало на меті зупинити продаж нафти росіянами.
«Насправді ми хотіли, щоб вони продовжували продавати нафту, тому що ми не хотіли, щоб виник дефіцит на ринку і стрибок цін, що принесло б користь Путіну. Тож ідея полягала в тому, щоб дозволити їм продавати, але знизити ціну так, щоб вони не могли на цьому заробити», – сказав Фрід. Він додав, що режим санкцій потрібно постійно переглядати і вдосконалювати, щоб Росія не могла скористатися лазівками у ньому.
Про те, що Росія вже знайшла шляхи обходити західні ембарго та обмеження на ціну нафти нещодавно писав британський щоденник Financial Times у власному розслідуванні.
За даними газети, російські компанії заробляють на продажі сирої нафти в Індію набагато більше, ніж вважалося раніше, завдяки завищеним витратам на доставку. Згідно з власними оцінками Financial Times, на цій схемі російські нафтові компанії могли заробити понад 1 мільярд доларів за квартал.
Як пише FT, донедавна Росія, здавалося, дотримувалася заходів Заходу, спрямованих на обмеження її доходів, які були введені після її повномасштабного вторгнення в Україну минулого року. Її виробники нафти продають Індії сиру нафту за ціною нижче 60 доларів за барель.
Але якщо включити витрати на транспортування, набігають набагато вищі суми, пише FT.
«Аналіз суден, які курсують безпосередньо з російських балтійських портів до Індії, показує, що це завищене стягнення в поєднанні з оплатою, отриманою від доставки нафти на судах, пов’язаних з Росією, могло становити 1,2 мільярда доларів за три місяці до липня», – мовиться у розслідуванні FT.
Як пояснив виданню Бенджамін Гільгеншток з Київської школи економіки, який вивчає ухилення від обмеження ціни, завищені витрати на доставку «фактично створюють витік у режимі обмеження ціни», що створює можливість «перекачувати на мільярди доларів».