До саміту НАТО залишається менше місяця, але в альянсі досі не вирішили, що робити з питанням членства України. Чи отримає Україна у Вільнюсі запрошення на вступ, чи план вступу без конкретної дати, чи дату без конкретного плану? Чи Україна має отримати гарантії безпеки від Альянсу? Чи підійде Україні варіант безпекових стосунків між США та Ізраїлем? Союзники досі обговорюють різні варіанти. Про те, які з них найкращі, а які найреалістичніші, у Вашингтоні дискутували учасники дискусії, яку у середу, 14 червня, в американській столиці організувала Атлантична Рада.
НАТО повинно визначити для України «шлях до членства», щось подібне до Плану членства в НАТО (ПДЧ), але не пропонувати самого членства у Вільнюсі, вважає Франклін Крамер з Центру стратегії та безпеки Скоукрофта при Атлантичній раді.
"Це має бути шлях, який підтримуватиме Україну як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, і за словами трьох європейських лідерів, президента Франції Еммануеля Макрона, прем’єрки Фінляндії Санни Марін та Урсули фон дер Лаяєн з Європейської комісії, має підтримувати те, що я б назвав міжнародним порядком, заснованим на правилах, концепцію національної безпеки має підтримувати наші трансатлантичні цінності, і він має підтримувати Україну зараз і в майбутньому", – каже він.
Крамер, як один з авторів ПДЧ, програми, яка була розроблена для посткомуністичних країн зі Східної Європи вважає, що цей підхід був би найкращим для України, незважаючи на те, що такий план розрахований на кілька років і не визначає кінцевої дати вступу. Як одну з альтернатив він розглядає також і вступ без такого плану – Україні би запропонували, що вона стане членом до певної дати.
Він називає цей план "Бухарест+", за назвою Бухарестського саміту НАТО 2008 року, де країни-члени Альянсу пообіцяли Україні, що колись вона приєднається до НАТО, але не назвали дати її вступу та умов, які вона мала б виконати. У кожному разі, на його думку, перед вступом мало б настати перемир’я на фронті, а країни НАТО продовжували б підтримувати Україну у військовому плані.
Однак заступниця секретаря з політичних питань Міністерства закордонних справ Естонської Республіки Кілліке Сілласте-Еллінг, вважає, що тоді західні країни припустилися великої помилки, і зараз не час її повторювати в ситуації, коли Україна бореться за свою свободу на полі бою.
Як каже естонська дипломатка, майже напевно Україна отримає вищий статус в партнерстві з НАТО, нова Рада Україна-НАТО надасть Україні можливість скликати зустріч з партнерами в разі потреби, буде обіцяна військова і невійськова підтримка, але найголовніше питання досі відкрите – як і коли Україна стане членом альянсу. Головне зараз – показати Україні шлях, який приведе її до членства.
"Гадаю, це вже не можна називати ПДЧ, бо цей термін вже є токсичний, бо ПДЧ – це якраз те, чого ми не дали Україні 15 років тому. Варто назвати його інакше, вигадати нову назву спеціально для України, але елементи вже відомі. … Це дасть надію українцям, але це також допоможе і нам. Бо ми не думаємо, що в Європі буде мир і стабільність до того часу, поки Україна не стане частиною нашої Євроатлантичної родини, це означає членство в НАТО та в Європейському Союзі. Ми розуміємо, що це не станеться завтра, але давайте допоможемо їм стати на цей шлях", – каже естонська дипломатка.
Крістофер Соча, керівник апарату меншості Комітету Сенату США з міжнародних відносин вважає, що питання України є головним безпековим питанням зараз. І в Конгресі ставляться до нього з усією серйозністю.
"Незважаючи на те, що говорять у ЗМІ, Україна має міцну підтримку на Капітолійському пагорбі. Думаю, що законодавців непокоїть те, що не було сказано чітко, що «ми допомагаємо українцям перемогти». І я дуже сподіваюся, що у Вільнюсі ми це почуємо. І разом зі швидкою допомогою у тренуванні та озброєнні це буде заява про мету, якої ми хочемо досягти. Бо досі таке відчуття, що ми все робимо лише наполовину – затягуємо з поставками зброї. І поки вони докладають неймовірних зусиль, воюючи з росіянами, вони ще досі не мають тієї підтримки, яка їм потрібна. І ми на Капітолійському пагорбі це бачимо – чи йдеться про F-16, чи про джавеліни, чи про танки, чи про стінгери, чи про інше обладнання – Конгрес закликав їх надати набагато раніше, ніж вони були поставлені Україні. І це потрібно змінити", – каже співробітник Конгресу.
Франклін Крамер вважає, що наступним видом зброї, який зараз особливо потребує Україна, є ATACMS, ракети, якими українці могли б вразити логістичні точки вглиб території, яку контролює Росія. "Я знаю, що в нас ідуть дискусії щодо можливості вражати цілі на території Росії. Але ми повинні визнати, що якщо Україна має перемогти, то вона повинна мати можливість атакувати місця російського скупчення зброї", – вважає американський аналітик.
Він додає, що хоча західний підхід до підтримки України був досі дуже обережним, бо Захід не хотів опинитися стороною в конфлікті з ядерною державою, але західні лідери мають так само непокоїтися про те, що може статися, якщо вони зроблять недостатньо для перемоги України.
«Ізраїльський варіант» для України – не варіант
Обговорюючи позицію президента США Джо Байдена та його адміністрації, які, згідно з повідомленнями у ЗМІ, найменше з усіх союзників налаштовані пропонувати Україні конкретний план щодо членства, учасники дискусії згадали про так званий «ізраїльський варіант», який нібито обговорюється в адміністрації.
Згідно з таким сценарієм, Україна могла б розраховувати на постання зброї та підтримку, але мала б покладатися виключно на себе і свої можливості щодо бойових дій. На думку Франкліна Крамера, це – не українська ситуація.
"Одна з причин – Ізраїль має не так багато загроз. Він уклав мирні угоди з більшістю своїх колишніх ворогів. До того ж, його противники не мають ядерної зброї, на відміну від самого Ізраїля. І він зміг перемогти у своїх війнах. Тому я думаю, що «ізраїльський варіант» не підходить", – каже Крамер.
При цьому він додає, що "відкрити Україні дорогу до членства – не те саме, що почати Третю світову війну", тому цей крок Вашингтону потрібно зробити. Тим більше, що європейці, які були раніше дуже скептичними щодо членства України, тепер його активно підтримують.
Хто буде захищати Європу, якщо США будуть зайняті конфліктом навколо Тайваню?
Дивлячись у перспективу, Крістофер Соча зауважив, що в Конгресі запитують про те, що буде через п'ять, чи більше років, коли основна загроза світовому миру може походити вже не з Росії, а з Китаю.
І коли США будуть зайняті в іншій частині світу, хто буде підтримувати європейську безпеку, якщо Україна з її найпотужнішою та найдосвідченішою армією на континенті не буде в Альянсі?