Бар на даху Koshini пропонує місцеве вино та приголомшливий вид на Тбілісі. Клієнтура, яка п'є коктейлі, не модна місцева молодь, а росіяни.
"Люди тут бачать різницю між російським урядом і народом", — каже 30-річний Алексабд Клабуков із Санкт-Петербурга, який прибув сюди невдовзі після того, як війська його країни вторглися в Україну.
"Я не погоджувався з війною, — каже Клабуков і додає, — я відчуваю, що мені тут раді".
Антиросійські графіті, що вкривають вулиці Тбілісі, розповідають складнішу історію стосунків між двома країнами та народами. Грузини сприйняли нещодавній наплив росіян, таких як Клабуков, неоднозначно, віддзеркалюючи загальне уявлення країни про Росію.
Потепління відносин між правлячою партією "Грузинська мрія" та Москвою різко контрастує з непохитними проукраїнськими настроями на вулицях. Незважаючи на те, що уряд Грузії твердо заявляє про приєднання до Європейського Союзу та НАТО — цілі, які рішуче підтримує більшість грузин — уряд нарощує економічні зв’язки з Росією. А аналітики та критики кажуть, що Грузія відходить від мрії про ЄС.
"Ми перебуваємо під величезним тиском і є великий, великий ризик нападу", — каже депутат від "Грузинської мрії" Ніколоз Самхарадзе, пояснюючи "прагматичну" позицію своєї партії щодо сусідньої країни. – Тому ми повинні йти по дуже тонкій лінії".
Безліч критиків партії бачать речі інакше. Деякі також припускають, що засновник "Грузинської мрії", колишній прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, який заробив значну частину своїх статків в Росії, ймовірно, веде країну до Москви.
У партії категорично заперечують будь-яку причетність Іванішвілі, який формально пішов з політики у 2021 році. "Грузинський уряд обрав російську сторону, — каже Георгій Вашадзе, голова опозиційної партії "Розбудовник стратегії". – Публічно "Грузинська мрія" каже, що вони прозахідні. Але їхні дії є антизахідними та проросійськими".
Підтримка України
Присутність Росії очевидна за 100 кілометрів від столиці, де спостерігачі ЄС допомагають підтримувати стабільність. Російська вантажівка з вантажами їде звивистою дорогою до села Хурвалеті, розрізаного навпіл попереднім вторгненням Кремля.
В 2008 році Грузія билась і програла у короткій війні, яка зашкодила дипломатичним відносинам з Росією. Сьогодні 20% території Грузії, включаючи половину Хурвалеті, контролюють підтримувані Москвою сепаратисти.
Самхарадзе з "Грузинської мрії" під час війни був підлітком. "Як покоління, яке виросло з цим, ми відчуваємо відповідальність запобігти будь-якому подібному сценарію", — каже він, пояснюючи обережну позицію своєї партії щодо Москви.
Але в селищі Церовані, де перебували тисячі грузин, переміщених через той конфлікт, Нана Чкареулі з Південної Осетії робить інший висновок. Вона все ще мріє, що її регіон зрештою повернеться під владу Грузії.
Але не завдяки Росії. "Кожен день ми підтримуємо Україну і спостерігаємо за тим, що відбувається, — каже Чкареулі. – Якщо Україна виграє, у нас буде більше шансів. Якщо ні, у нас не буде шансів".
Деякі росіяни тут також підтримують Київ. Приблизно 100 000 приїхали до Грузії після війни в Україні з ділових чи політичних причин. Інші прибули у попередні роки, вважаючи країну надійним притулком від дедалі більш репресивного Кремля.
"Грузія – центр спільноти політичних емігрантів", — каже Єгор Куроптєв, який прибув до Тбілісі майже десять років тому. Сьогодні він очолює представництво фонду "Вільна Росія" на Південному Кавказі, який підтримує російських політичних емігрантів.
Як і Клабуков з бару Кошині, він каже, що грузини здебільшого добре ставилися до них, хоча стосунки зіпсувалися на початку минулого року.
Коли російські емігранти почали приєднуватися до антивоєнних демонстрацій у Тбілісі, справи пішли на краще, каже Куроптєв.
"Грузини побачили, що вони не монстри, — каже він про російських переселенців, — вони нормальні".
Не всі поділяють цю думку. Графіті на стінах і тротуарах Тбілісі, закликають росіян залишити місто, а їх лідеру, Путіну, дають кольорові прізвиська. Хоча російські переселенці влили мільйони в економіку Грузії, вони також підняли ціни, що спричинило невдоволення серед місцевих. На чорноморському курорті Батумі елітні багатоповерхівки розміщують оголошення про продаж квартир російською мовою.
"Багато росіян тут пропутінські, — стверджує Іркалі Міріанашвілі, ІТ-фахівець із Тбілісі, висловлюючи одну популярну підозру. – Якщо їх тут буде багато, це буде небезпечно для Грузії. Ми маленька країна".
Прибутки з війни
Після вторгнення в Україну Росія стала одним із головних торгових партнерів Грузії. У лютневому звіті Transparency International Georgia йдеться, що минулого року країна заробила 3,6 мільярда доларів через грошові перекази, туризм та експорт з Росії — утричі більше, ніж у 2021 році.
Проте люди більше підтримують розмежування. Вересневе опитування американської некомерційної організації Міжнародний республіканський інститут показало, що більшість грузин вважають Росію найбільшою політичною та економічною загрозою для своєї країни. Приблизно половина з підозрою ставиться до потепління відносин Тбілісі з Москвою. Навпаки, опитування показують масову підтримку приєднання до ЄС.
Минулого року ЄС надав статус кандидата Україні та Молдові, але не Грузії, поставивши натомість десяток умов, які повинен виконати уряд. Брюссель має намір оцінити прогрес Грузії до кінця цього року. Спостерігачі сумніваються в тому, що Тбілісі виконав більшість умов. Натомість останні події свідчать про те, що Грузія може рухатися у протилежному напрямку.
У березні тисячі грузин протестували проти законодавства, яке вимагає від ЗМІ та неурядових груп реєструватися як так звані "агенти іноземного впливу", якщо 20% або більше їхніх коштів надходять із іноземних джерел. Уряд зрештою відмовився від законопроекту, який, на думку критиків, повторював заходи Росії із придушення громадянського суспільства.
Відновлення прямих рейсів з Москви до Тбілісі минулого місяця викликало нові протести. Самхарадзе з "Грузинської мрії" каже, що Москва мала намір "зменшити" шанси Грузії на отримання кандидата в ЄС. Однак він не пояснив, чому Тбілісі погодився на рейси, які, як і очікувалося, викликали критику ЄС.
"Єдине, про що вони дбають, — це залишитися при владі", — каже Георгій Мелашвілі, голова неурядової групи Європейсько-Грузинський інститут, про правлячу партію, яка, тим не менш, залишається популярнішою за роздроблену опозицію.
"Вони зроблять буквально все, щоб зберегти свою владу над країною, включаючи спроби зберегти добрі відносини з Росією", – додає він.
Іраклій Порчхідзе, віце-президент Грузинського інституту стратегічних досліджень у Тбілісі, також описує дії правлячої партії як спроби "утримати владу".
"Їхнє серце не з Україною, і це може бути стратегічною помилкою", – каже він про "Грузинську мрію". Це буде особливо актуально, якщо підтримуваний Заходом Київ виграє війну.