Попри відмову від російських енергоносіїв європейських покупців, замороження коштів та воєнні витрати, Москва за останній рік зуміла уникнути краху економіки. Деякі російські експерти кажуть, що російська економіка виживає за рахунок зростання військового виробництва та величезних державних витрат, які допомагають Москві пом’якшити економічний вплив західних санкцій. Але їхній ефект скоро вичерпається, вважають фахівці недержавного Інституту Гайдара.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram
Навіть президент Росії Володимир Путін визнав цього тижня, що перспективи російської економіки далеко не райдужні. «Всі ми розуміємо: санкції, звісно, надовго», – сказав він під час засідання президії Державної ради з питань розвитку промисловості, на якій обговорювалася економічна стратегія в умовах санкцій. Хоча, раніше Путін неодноразово заявляв, що санкції не досягли своєї мети і навпаки, стали стимулом для розвитку «суверенної економіки».
Критику санкцій можна було почути і на Заході, де деякі оглядачі казали, що вони не досягли своєї мети, бо агресія Росії триває. Але один з архітекторів санкційного режиму, колишній координатор політики санкцій Державного департаменту США Деніел Фрід каже, що на початку очікування від санкцій «були трохи перебільшені».
«Уряд США сподівався, що санкції Путіна стримають, але насправді вони не дуже вірили, що це вдасться. На самому початку, відразу після 24 лютого була надія, що дуже потужні санкції завдадуть такого удару по російській економіці, що вона розвалиться. Президент США Джо Байден тоді сказав, що санкції перетворили рубль на руїни. Це була одна з рідкісних помилок», – каже Фрід у розмові з Українською службою Голосу Америки.
Він пояснює, що ідея, яка виникла в Міністерстві фінансів США, полягала у тому, що проти росіян потрібно застосувати широкі економічні заходи – не лише фінансові санкції, але обмеження експорту технологій, обмеження цін на російську нафту, які підтримали країни G7, що разом мало призвести не так до раптового падіння, як до поступового, але невідворотного занепаду російської економіки.
З російською економікою мало статися те, що сталося з радянською наприкінці 1980-х років, каже Фрід. «Навіть недосконалі санкції з боку адміністрації Рейгана спричинили прискорення та накопичення тиску на радянську економіку, з яким вона не могла впоратися через власну внутрішню слабкість», – пояснює він.
Успіх санкцій – в їхньому дотриманні, збільшенні, розширенні – Фрід
Фрід, який нині є провідним експертом Атлантичної Ради, каже, що для того, щоб вони працювали, за санкціями потрібно «доглядати» – розширювати, посилювати і стежити за тим, щоб від них не ухилялися. Остання проблема постала особливо гостро у зв’язку з індивідуальними санкціями проти російських олігархів. Згідно з дослідженням Національного фонду демократії (NED), яке презентували у Вашингтоні у січні, клептократи стали більш винахідливими, тим більше, що деякі країни «не задають зайвих запитань».
Дослідники кажуть, що, наприклад, Об’єднані Арабські Емірати та Туреччина привернули особливу увагу на тлі посилення західних санкцій проти Росії.
«Ми бачили багато яхт, літаків, що приземляються в обох країнах. Багато вказує на те, що це було відносно гостинне місце, принаймні багато запитань вони не ставлять, коли з’являються російські олігархи та їхні гроші», – сказала під час презентації Джоджі Вітторі, одна зі співавторів дослідження «Клептократична адаптація: наступні кроки в боротьбі з клептократією».
Нещодавно британські юристи, які представляють українського правозахисника, звернулися до Міністерства юстиції та інших державних органів США із закликом почати розслідування у справі високопоставленого чиновника Об’єднаних Арабських Еміратів, який, як вважають, допомагає російським олігархам, уникнути санкцій.
Оглядачі зазначають, що для Вашингтона ці країни Близького Сходу мають стратегічне значення в ОАЕ, де розташовані американські та французькі морські бази, а Туреччина, яка є членом НАТО, відіграє важливу роль у Чорному морі, а також її згода потрібна для того, щоб прийняти в НАТО Швецію.
Але, як каже Деніел Фрід, у справі дотримання санкцій не може бути винятків «для друзів», бо санкції вимагають збереження жорсткого режиму: виявлення та переслідування тих, хто ухиляється від них, і тих, хто допомагає ухилятися від санкцій.
«Якщо ви не бажаєте цього робити, то ви несерйозно ставитесь до санкцій, – каже експерт. – Якщо ви комусь із своїх союзників чи друзів даєте карт бланш на ці дії, тоді ви серйозно до цього ставитеся. Якщо високопоставлений чиновник в уряді, навіть дружньому, допомагає росіянам уникати санкцій, треба вжити заходів».
Наприкінці січня Браян Нельсон, який опікується питанням санкцій у Міністерстві фінансів США, відвідав Оман, ОАЕ і Туреччину, де він попередив урядовців, представників бізнесу та фінансових установ, що Вашингтон може позбавити їх доступу на американський ринок, якщо вони не дотримуватимуться санкційного режиму, накладеного на росіян через війну Росії проти України.
Подібні суворі попередження лунали і на адресу ще одного союзника США на Близькому Сході – Ізраїлю. Ще рік тому, як писала впливова ізраїльська газета Haaretz адміністрація президента Джо Байдена та американські законодавці попереджали Ізраїль, що він перетворюється на безпечну гавань для російських олігархів, близьких до Путіна. Журнал Forbes підрахував, що ізраїльське громадянство є у щонайменше 11 російських мільярдерів.
Ізраїль каже, що ставиться до них як до звичайних своїх громадян – євреїв, які скористалися своїм правом на повернення. «Жодні санкції не можуть позбавити людину права приїхати до Ізраїлю, ніякі звинувачення не є перешкодою для того, щоб людина отримала ізраїльське громадянство, якщо людина має право на отримання ізраїльського громадянства за законом про повернення, тобто, якщо у людини є єврейське коріння», – сказав в інтерв’ю Голосу Америки посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.
При цьому, за його словами, Ізраїль, хоча і не має санкцій у своєму законодавстві, не порушує тих санкцій, які були накладені на Росію західними державами.
«Ми від самого початку сказали, що не будемо діяти в обхід санкцій, і ми по суті відповідаємо тим обмеженням, які запровадили США та європейські країни щодо країн чи компаній, чи окремих осіб. Ізраїль не діє в обхід санкцій», – запевняє посол.
Чи можна довести, що ти «хороший олігарх», щоб вийти з-під санкцій?
Ще одним непрямим підтвердженням того, що санкції діють, стали спроби власників російського «Альфа-банку» вийти з-під санкцій, завдяки підтримці людей, що мають репутацію на Заході. Газета Financial Times повідомила на початку березня, що Михайло Фрідман та Петро Авен намагаються продати свої активи в Росії, сподіваючись, що це допоможе їм бути виключеними зі санкційного списку в Європі та Великій Британії. Газета повідомила, що близько двадцяти російських олігархів намагаються судитися зі західними урядами за те, щоб з них зняли санкції.
Але, як з’ясувалося внаслідок публікації в Росії, Фрідман і Авен використовували не лише юридичні, але і особисті механізми впливу – низка впливових росіян, включно з головою Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального Леонідом Волковим та економістом Владиславом Іноземцевим, який живе у Вашингтоні, підписали листа до керівника зовнішньополітичного відомства ЄС Жозепа Борреля, в якому закликали ЄС провести «окреме обговорення санкцій щодо так званих "олігархів", великих підприємців, які не входять до складу уряду».
У своєму листі його автори назвали санкції «несправедливими» і запропонувати «покращити чинну політику ЄС щодо санкцій». Скандал, який виклакала публікація цього листа колишнім керівником радіо «Ехо Москви» Олексієм Венедиктовим, призвела до того, що Волков «взяв паузу» від керівництва фондом, а інші підписанти були змушені пояснювати, чому вирішили заступитися за олігархів, які є опорою кремлівського режиму.
Деніел Фрід каже, що санкції на них виправдані, бо хоча Фрідман та Авен не є «такими як Ротенберг, Тимченко, Ковальчук, чи Пригожин», які зобов’язані російському президенту своїми статками, бо вони стали олігархами ще до Путіна, але власники «Альфа-банку» вони продовжували заробляти гроші за путінської системи. Вони її підтримували так довго, як могли. І не протест проти нападу на Україну змусив їх намагатися продати свої активи і вийти з російського бізнесу, а західні санкції, зауважує експерт.
«Їм було комфортно з путінською системою. А режим Путіна це той режим, який розпочав агресивну війну проти України, а вони частина його системи. Тому не треба скаржитися, що на вас наклали санкції – ви були частиною цієї системи, коли вона була вам вигідна», – каже Фрід.
На Росію чекають не просто санкції, а конфіскації
Українська експертка зі санкцій Тетяна Хутор говорить, що власники «Альфа-банку» будуть використовувати весь арсенал інструментів, які вони мають, щоб врятувати свої активи від конфіскації. При чому як у Росії, де президент Путін створює дедалі більший тиск на олігархів, щоб вони підтримували його війну проти України, так і на Заході. Вона звертає увагу, що, за повідомленнями, власники «Альфа-банку» продають свої активи з величезною знижкою – вони продають 45% частку в банку за 2,6 мільярда доларів, хоча до нападу на Україну банк оцінювався у 10,6 мільярда доларів. Хутор нагадує, що «Альфа-банк» був четвертим за розміром російським банком.
Тим часом в ЄС також посилюють санкційний режим. Хутор каже, що за санкціями і замороженням активів на Заході Європейський союз планує розпочати конфіскацію.
Вона додає, що поки що за рік війни згідно з даними, які проаналізував Інститут законодавчих ініціатив, який вона очолює, за кордоном відбувся лише один випадок конфіскації з подальшою передачею конфіскованих коштів Україні, але на її думку, це – лише початок.
«Ми вже бачимо прецеденти – Канада зі справою Романа Абрамовича, у якого конфіскували 26 мільойнів доларів на користь України, інші країни та випадки інших компаній показують, що це можливо, і це вже по-трохи робиться. Криміналізація в ЄС ухилення від санкцій є кроком до того, що в майбутньому в Європейському союзі також відбудеться конфіскація активів, які були предметом цього ухилення», – каже Хутор у розмові з Українською службою Голосу Америки.
Проте, більші надії українські експерти покладають не на гроші приватних осіб, таких як олігархи, а на державні гроші Росії. Загалом, за даними українського інституту, який очолює Хутор, у світі заморозили близько $100 млрд приватних активів політиків, олігархів, пропагандистів та близько $300 мільярдів державних активів Російської Федерації.
В обох випадках юридична процедура конфіскації ще не є до кінця розробленою, але це не має зупинити західних політиків, вважають три колишніх високопосадовці США.
Лоуренс Саммерс, професор і колишній президент Гарвардського університету, який був міністром фінансів та економічним радником президента США Барака Обами, Філіп Зеліков, юрист і професор історії в Університеті США Вірджинія, який обіймав зовнішньополітичні пости в п'яти адміністраціях та Роберт Зеллік, який працював президентом Світового банку, а також торговим представником США та заступником державного секретаря у своїй спільній статті у газеті Washington Post минулого місяця пишуть, що Україна має моральне право на компенсацію за рахунок Росії.
Вона зазнала тяжких втрат – близько третини економіки було знищено через напад Росії і третина населення була змушена покинути свої домівки, до того ж, вони кажуть, західні уряди мають достатньо юридичних підстав для такої конфіскації російських активів, починаючи від резолюцій ООН про незаконну російську агресію, в якій Росії обіцяють «юридичні наслідки» її дій.
Колишні високі чиновники США також згадують про прецедент дій США щодо Іраку, який напав на Кувейт, «коли виконавчий наказ від жовтня 1992 року «вказував і примушував» кожен банк, що має іракські державні кошти, переказувати їх відповідно до резолюції ООН, яка закликала до компенсації жертвам тієї агресії».
Як нагадують американські урядовці, «понад 50 мільярдів доларів іракських державних коштів з усього світу врешті-решт було виплачено постраждалим країнам, що розширило коаліцію підтримки». «Нічого з цього не потребувало судового позову чи дозволу агресора», – додають автори статті.
На їхню думку, ЄС у цьому питанні вже випереджає США і настав час для адміністрації Байдена знайти спосіб, як «зробити правильну річ».
Деніел Фрід вважає, що ідея використання російських активів для відбудови української економіки має підтримку серед американських законодавців, а отже, є кому розробити правові механізми такої конфіскації.
«Гроші можуть потекти тонким струмочком, але все одно це варто робити», – вважає Фрід.