Уже 60 років у Вашингтоні працює українська школа. Це не просто навчальний заклад, де вивчають історію та культуру України, а місце, довкола якого гуртується українська громада з американської столиці та околиць. Школа українознавства імені Тараса Шевченка була заснована емігрантами після Другої світової війни, а тепер надає підтримку дітям переселенців з України і має рекордну за час існування кількість учнів.
Першим директором школи був Петро Оришкевич, викладач географії зі Львівщини, родину якого переслідував сталінський режим. Оришкевич прибув до США у 1949-му році, працював в американській Службі військових карт, і викладав географію серед дітей емігрантів.
Для уроків тоді використовували різні приміщення, розповіла директорка Школи українознавства імені Тараса Шевченка Тетяна Мурза: “Школа насправді існує ще з 50-х років, хоча в той час, в 50-ті, школа існувала при церквах католицьких, православних, в оселях людей, в той час вони збиралися маленькими групами, і вже в 1963 вони організували загальну велику школу”.
Зрештою, завдяки коштам батьків, почали винаймати шкільні приміщення. Уже понад 20 років по суботах українська школа орендує класи в одній зі звичайних американських шкіл. Переїздили сюди під керівництвом тодішньої директорки Марійки Юрах. Вона пригадує, як обрали приміщення для школи: "Коли ми шукали приміщення, ця школа мала жовто-блакитні стяжки фарби вгорі помальовані, і це знак того, що це мало бути наше приміщення".
Марійка Юрах вчителювала в українській школі у Вашингтоні понад 30 років, п'ять із них була директоркою. "Для мене не було проблемою працювати з понеділка по п'ятницю, а в суботу йти до української школи. Найскладнішим днем була п'ятниця, бо іноді були дзвінки, що той чи інший учитель не може приїхати в суботу, це було моє єдине застереження", – з усмішкою згадує пані Марійка.
Колишня директорка пригадує, що на початку року школярів доводилося заохочувати навчатися в суботу: "Їхні однолітки мали спортивні заняття, всі їхні приятелі не ходили на навчання в додатковий день, а потім я бачила, що ті дівчата і хлопці, які нарікали, приводять уже своїх дітей сюди, і дуже раді, що школа ще існує і дає їм можливість вивчати історію, культуру, мову, а також товариство".
Одна з таких учениць – Наталія Дика, народилася у США в сім'ї емігрантів з України. Раніше з сестрою вона щосуботи ходила до української школи, тепер приводить своїх сина та доньку: "Це та сама школа, той самий будинок, де мої діти тепер, і я маю дуже гарні спогади, тут було моє товариство. Нам було важливо вивчити українську мову, навчитися читати, і про культуру дізнатися, не було іншого способу нам навчитися".
Від офіційного заснування і донині у школі викладають п'ять основних предметів: українську історію, географію, літературу, мову та культуру. Навчають від дошкільнят до 10 класу. Наприкінці кожного навчального року проводять обов'язкові іспити. Не всі вчителі у цій школі педагоги за освітою, більшість із них поєднують викладання по суботах із робою в інших галузях. Наприклад, вчителька співів, Ольга Кройтор, по буднях працює в Міжнародному валютному фонді. Головний її стимул під час викладання по суботах, як і в багатьох інших учителів, – бажання передати дітям українські традиції. "Багато батьків кажуть, що ті пісні, які діти вивчають протягом суботи, вони співають потім вдома самі. Діткам подобається, їм це цікаво, нам від цього приємно", – розповіла Ольга Кройтор.
Підручники для школи колись шукали по всьому світу, до Вашингтона їх надсилали навіть з Канади та Австралії. Вони призначені діткам, для яких українська є другою мовою. У школі є своя "мобільна" бібліотека українських книг. Оскільки приміщення орендують лише по суботах, батькам доводиться привозити бібліотеку щотижня і потім забирати її. "Ми повинні це робити, але і дітки, і дорослі завжди можуть прийти і вибрати собі книги. Щороку ми проводимо читацький марафон, коли діти читають книги і отримують призи за найбільше прочитаних книг", – розповіла Тетяна Мурза.
З моменту заснування у школі щороку було близько сотні дітей, цьогоріч їх удвічі більше. Переселенка з України Оксана Пустовіт розповіла, що як тільки переїхала до США із дітьми, відразу ж почала шукати українську школу: "Це дійсно зв'язок і місточок з нашою землею. Тут ми знайшли свою спільноту, тут ми можемо ставити різні запитання побутового характеру, культурного характеру. Кожної суботи, кожного ранку діти чекають, щоб піти до школи, це така дуже незвичайна подія".
П'ятикласник Федір Пустовіт, переселенець з України, часто розповідає однокласникам, які виросли у США, і про сучасну Україну, і про рідний Київ: "Мені ця школа подобається, бо вона українська, бо ми вчимо про Україну, я люблю вчити про Україну".
Для охочих дізнатися про Україну ще більше, після уроків проводять заняття юнацьких організацій: ПЛАСТУ і Спілки української молоді. Через зростання популярності до України у школі планують відкрити заняття і для дорослих, для вивчення української мови та пісень.
Дивіться також: