«Я хочу, щоб мене почули в Росії», – проголошував український президент Володимир Зеленський з перших днів лютневого російського вторгнення, закликаючи росіян: «Що швидше ви скажете своїй владі, що війну треба негайно зупинити, то більше людей залишаться жити».
26 лютого 2022 року Зеленський назвав лише п’ять імен російських діячів, серед них лауреата нобелівської премії миру 2021 року журналіста Дмитрія Муратова, та подякував їм і ще «тисячам інших росіян» за заяви і демонстрації проти нападу на Україну.
Коли російські війська насувалися на Київ, Чернігів та Харків, вже був оточений Маріуполь і окупанти зайшли у Херсон, соратники Олексія Навального, найвідомішого опонента президента Путіна, оприлюднили 2 березня його заклик з в’язниці, щоб росіяни виходили на масові протести.
«…Нумо хоча б не бути нацією мовчунів, боягузів, які вдають, що не помічають агресивної війни, розв’язаної нашим явно збожеволілим царком», – писав Навальний, агітуючи співвітчизників, «стиснувши зуби і поборовши страх, виходити і вимагати припинення війни».
Відгук на ті й інші заклики був, і про поширеність протестів свідчить те, що станом на 19 березня 2022 року в Росії задокументували арешти 15 000 людей за участь у заборонених демонстраціях, а згодом до них додалися нові.
Але антивоєнних активістів у Росії виявилося не досить, щоб, як закликав Навальний, «забити собою в’язниці і автозаки (автомобілі для перевезення затриманих)».
«За» війну
Тим часом соціологічні дослідження, хоча й проблематичні в Росії, де карають навіть за вживання слів «війна» і «вторгнення», виявили, що велика більшість росіян погоджувалася з нападом на Україну.
53% росіян опитаних в дні між 24 і 30 березня 2022 року сказали, що вони «твердо підтримують», а ще 28% – «певною мірою підтримують» дії російської армії, які Кремль назвав «спеціальною військовою операцією в Україні».
Те опитування проводила недержавна російська організація Левада центр на замовлення американської аналітичної установи Chicago Council on Global Affairs, і згодом подібні висновки підтверджували інші.
Марк Ґалеотті, британський автор низки книг про Росію, один з тих західних коментаторів, хто вважає, що ті показники насправді свідчать, що багато росіян «не розуміють, що відбувається», тобто вірять перекрученим виправданням війни, які вони чують від Путіна, і які ллються на них з контрольованих владою російських засобів масової інформації.
«Набагато більша частина росіян, – сказав Марк Ґелотті у розмові з Голосом Америки, – намагаються по-совєтськи свідомо уникати розуміння того, що відбувається».
Проте дослідниця Росії Джейд МакҐлинн підкреслює, що вона принципово назвала свою нову книгу саме «Війна Росії» (Russia’s War), а не «війна Путіна», як часто лунає від західних політиків, хоча й вона підкреслює, що російська підтримка війни проти України переважно пасивна.
«Росіяни не рвуться воювати в Україну…. Я би сказала, що таких Z-голових (літера Z стала символом російської війни), які дуже хочуть воювати, приблизно стільки ж, як і ліберальних опозиціонерів, тобто їх небагато», – каже Джейд МакҐлинн.
Велику пасивно-провоєнну частину російського суспільства вона ділить на три групи: «1) Байдужі, які вважають, що ні на що не впливають, 2) Нейтрально-лояльні, які підтримують свою країну, незалежно, чи вона чинить зло, чи добро. 3) Ті, які підтримують війну, але не хочуть воювати».
Агресивний імперіалізм Росії на думку Джейд МакҐлинн коріниться в поширеності антиукраїнських поглядів.
«Оскільки я трохи жила в Росії з 2014 року, то, як і багато інших, які подорожували Росією, якщо розмовляли відверто, знають, що росіяни назагал підтримують багато огидних тверджень про Україну. Багато росіян вважають, що велика частина українських земель – це Росія, що українська мова – не справжня. І такі погляди проявляються не лише серед пролетарів, але й серед професорів», – зауважує вона.
Російська діаспора
«Ми тут стоїмо, бо нам зараз соромно, що ми росіяни», «Ми проти війни Росії в Україні», – такі і подібні гасла можна було бачити в руках одиниць і невеликих груп людей у Лондоні, які деколи приєднувалися до українських демонстрацій проти лютневого вторгнення Росії в Україну 2022 року.
Згодом на демонстраціях у Європі і в Америці деякі з тих російських груп почали виходити на антивоєнні демонстрації під новими білими прапорами з синьою смугою вздовж полотнища.
«Добрі росіяни є. Більшість росіян, яких я знаю, добрі. Це росіяни, які виступають проти Путіна багато років. Як, наприклад, Владімір Карамурза, Ілья Яшин і багато інших. І ті росіяни назагал в трьох місцях – вони, або у в’язницях в Росії, вбиті, або у вигнанні за кордоном», – палко переконує Вільям Бравдер, антипутінський активіст, який колись був одним з провідних інвесторів у Росії.
Бравдер вважає, що путінська репресивна машина виявилася такою жорстокою, що розраховувати на ефективність антивоєнного, а отже антипутінського руху в Росії зараз не варто.
Також він каже, що російська діаспора не може з-за кордону впливати на Путіна, але зауважує, що «росіяни в інших країнах можуть впливати на західні уряди, щоб зміцнювати міжнародну підтримку України».
Як підтримати «добрих росіян»
Марк Ґалеотті каже, що дуже остерігається «спроб визначати, які росіяни добрі і відрізняти їх від поганих росіян, бо значною мірою це залежить від того, хто розрізняє».
Він наполягає, що попри значну підтримку війни в російському суспільстві, західні політики роблять правильно, наполягаючи російське вторгнення в Україну – це «Війна Путіна».
«Кожного разу, коли ми чуємо від якогось західного політика, що всі росіяни такі-сякі, то ці слова роздуває і використовує російська державна пропаганда. Принаймні не треба постачати Путіну матеріал. І дуже добре робить президент Байден, коли каже про проблеми зі злісним, авторитарним, імперіалістичним режимом в Кремлі, але він відокремлює це від російського народу. Можливо це піддобрювання до росіян, і можливо це більше, ніж те, на що деякі росіяни заслуговують, але, якщо щось говорити, то нам треба підкреслювати, що ми не вороги росіянам, бо саме це повторює Путін, кажучи, що Росія воює, бо Захід ненавидить росіян. Нам не треба допомагати Путіну посилювати ті твердження», – доводить Марк Ґалеотті.
Джейд МакҐлинн погоджується, що зараз найбільш важливе інформування російського суспільства, причому вона підкреслює, що прямі аргументи з Заходу не завжди доходять і не обов’язково сприймаються росіянами, тому серед ефективних способів вона називає підтримку російських антипутінських джерел інформації, таких як телеканал «Дождь», чи російський новинний сайт «Медуза».
Також вона веде мову про потребу «можливо непопулярного в Україні», сприяння тому, щоб «російські чоловіки віком від 18 до 40 років могли виїжджати з Росії, принаймні тимчасово, у Європу, щоб їх не забирали воювати проти українців».
«Окрім тих намагань, я не думаю, що ми ще щось маємо робити. Я не думаю, що ми можемо впливати на Росію. Я вважаю, що зміни, які потрібні для того, щоб Росія перетворилася на мирну країну, повинні визріти і відбутися всередині Росії», – вважає Джейд МакҐлинн.
Дивіться також: